ответПевні варіанти відповідей на них можна відшукати в різноманітних концепціях та гіпотезах, які перебувають у сучасному науковому обігу.
"Дунайська гіпотеза", як найдавніша, посідає серед них провідне місце. Вперше її висунув у середині XI ст. літописець Києво-Печерської лаври Нестор. У "Повісті временних літ" він починає слов'янську історію саме з Подунав'я: "По мнозех же временах сели суть слов'яни по Дунаєві". За Нестором, саме ця велика європейська ріка стала для слов'янства не тільки кордоном, а й центром - місцем, де розпочався процес формування та поширення слов'янства.
Свого подальшого розвитку та нового обґрунтування "дунайська гіпотеза" набула в працях російських (С. М. Соловйов, В. Т. Ключевський) та інших слов'янознавців XIX ст. її прихильники обстоювали тезу, згідно з якою праслов'янська спільнота зародилася безпосередньо на Дунаї - в епіцентрі формування індоєвропейських мов у бронзовому віці. Під час міграції носіїв цих мов праслов'яни рухалися від Дунаю, а потім, в епоху "Великого переселення народів", повернулися на "дунайську прабатьківщину", про яку зберігали пам'ять упродовж усієї своєї історії.
1/Озабоченность правительства вызывало положение в Финляндии, власти которой, по его мнению, проводили курс, ведущий почти к её полному обособлению. Весной 1910 г. в Думу был внесён законопроект «О порядке издания законов, касающихся Финляндии». ... В 1907—1908 гг. были закрыты все национальные культурно-просветительские общества и учреждения. Антипольскую направленность имел и закон о земстве в западных губерниях. Столыпин предложил ввести земства только в тех губерниях края, где проживало значительное число русского (украинского) населения. ... Отношение общества к политике Столыпина было сложным. Антиправительственные настроения были по-прежнему сильны.
