Іконоста́с (іконостав, грец. — образ і місце) — стіна з ікон у храмі східного (візантійського) обряду, яка відокремлює вівтар від центральної частини церкви. Має «царські» та двоє бічних «дияконських» дверей (воріт). Іконостас стоїть на підвищенні — солеї, за «царськими» воротами має завісу.
Символізує межу між небом і землею, оскільки вівтарна частина вважається пам'яткою Христу, конха — небосхилом, амвон — каменем перед гробницею Ісуса.
Ще у Візантії IV–VI століть з'явилися мармурові парапети, що відокремлювали вівтарну частину, в VII столітті вони поступилися місцем темплонам. Однак перегороджувати цілісний інтер'єр храму візантійці вважали недоречним. І тільки у XIV столітті в церквах східних слов'ян виникла багатоярусна стіна з іконами. Колони темплону перетворились у 12 пілястр (символ 12 «стовпів» Церкви — апостолів), поперечні тяги — у тябло (дерев'яний брус вівтарної перегородки для встановлення ікон).
Раннее Средневековье[1] — период европейской истории, начавшийся после падения Западной Римской империи. Длился около шести веков, приблизительно с 476 по 1100 год. В эпоху раннего Средневековья произошло Великое переселение народов, появились викинги, возникли королевства остготов в Италии и вестготов в Аквитании и на Пиренейском полуострове и образовалось Франкское государство, в период своего расцвета занимавшее большую часть Западной Европы. Северная Африка и Испания вошли в состав Арабского халифата, на Британских островах существовало множество небольших государств англов, саксов и кельтов, появились государства в Скандинавии, а также в центральной и восточной Европе: Великая Моравия и Киевская Русь. Позднее Средневековье — термин, используемый историками для описания периода европейской истории в XIV—XV вв. Позднему Средневековью предшествовало высокое Средневековье, а последующий период называется Новое время. Историки резко расходятся в определении верхней границы позднего Средневековья. Если в российской исторической науке принято определять его окончание английской гражданской войной, то в западноевропейской науке конец Средневековья обычно связывают с началом церковной реформации или эпохи Великих географических открытий. Позднее Средневековье называют также эпохой Возрождения.
