Сколько времени нужна еждать от уральск до астана???​

На внутреннюю политику Екатерины оказывали влияние многие обстоятельства. К моменту воцарения Екатерины страна переживала упадок крестьянского хозяйства, отсутствовал рынок свободной рабочей силы для развития мануфактурного производства, ощущалась постоянная нехватка денежных средств. Это требовало расширения свободы предпринимательской деятельности, ослабления влияния государственного контроля за экономикой, вовлечения большого числа населения страны не только в свободную экономическую деятельность, но и в политическую жизнь. С другой стороны, нарастало народное недовольство, вылившегося в крестьянскую войну в России. К ужесточению внутренней политики вели свободолюбивые идеи  русских просветителей Новикова и Радищева. Кроме того, Екатерина была вынуждена считаться с тем, что она пришла к власти, не имея законных прав на престол. Поэтому осторожность требовалась ей для того, чтобы избежать нового дворцового переворота. Все это делало внутреннюю политику императрицы противоречивой. Одним его направлением были мероприятия в духе «просвещенного абсолютизма», а другим – усиление репрессивных мер.

Екатерина 2 в течение 2-х лет разрабатывала «Наказ», в котором изложила свое видение политики «просвещенного абсолютизма». Она отвергала идею «естественного права» и «общественного договора» и считала, что в России главным самоорганизации общества может быть только власть неограниченного монарха, который разработает идеальную систему законов в управлении «просвещенному монарху» должны были оказывать дворяне. Не критикуя места и роли православной церкви, императрица тем не менее (вслед за французскими просветителями) выступила с идеей секуляризации – передачи в государственное управление монастырских и церковных земель. Два миллиона бывших монастырских крестьян были переведены на положение государственных.

Наряду с секуляризацией церковных земель основными мерами Екатерины 2  в русле политики «просвещенного абсолютизма» стали:
 1.       Просвещение народа, распространение научных знаний в обществе;
 2.       Учреждение дворянского Вольного экономического общества 91765);
3.       Упорядочение крестьянских повинностей в западных (прибалтийских) губерниях;
4.       Введение права на открытие предприятий без разрешения правительства (17750;
5.       Разрешение всем желающим заводить ткацкие станки и заниматься промыслами (1767);
6.       Запрещение публичной продажи крепостных  крестьян за долги помещиков (1771);
7.       Разрешение создания вольных типографий (1783);
8.       Начало проведения школьной реформы и др. (1786).  

Відповідь:

вот

Пояснення:

1199 р. (або 1201 р.) – народився Данило Романович;

1205 р. – Роман Мстиславич був убитий поляками, і малолітнього Данила Романовича проголосили галицько-волинським князем;

1206 р. – Данило разом з матір’ю і братом Васильком втекли з Галича у Володимир-Волинський, потім – в Польщу, а з неї – в Угорщину;

1210 р. – молодий князь разом з угорцями захоплює Перемишль і Звенигород, а незабаром відновлює свої права на все князівство. Однак ужитися з боярами не зміг;

1211 р. – Данило знову біжить до Угорщини;

1212 р. – він повернувся в Галицьку Русь і влаштувався в Кам’янці, де деякий час княжив спільно з братом Васильком і матір’ю;

1213 р. – Данило за до тепер уже польського війська захопив і Володимир-Волинський, де його підтримали всі бояри його батька;

1217 р. – князь Волинський захопив Берестій, Угровськ, Верещин, Столпьє, Комов і “всю Україну”,

1219 р. – Данило став самостійним князем, і його королева-мати Анна пішла у монастир. У тому ж році молодий князь поріднився з галицьким володарем Мстиславом Удатним, одружившись на його дочці Анні;

1220 р. – польський король Лешко Білий, посварившись з Мстиславом, вигнав його з Галича і посадив там угорського королевича;

1221 р. – князь Волинський Данило разом з тестем повернули останньому Галицький престол;

1223 р – Данило Романович з військом бере участь в битві на р. Калка;

1227 р – Пересопницький князь Мстислав Німий робить Данила опікуном свого сина Івана, передаючи владу над його землями;

1227-1229 рр. – Данило бере активну участь в князівських міжусобицях. Свариться і мириться зі своїм тестем Мстиславом Удатним;

1229 р. – бере участь в черговому розбраті у Польському королівстві. Захоплює м. Каліш;

1230-1232 рр. – Данило і Василько воюють проти угорців, відвойовуючи у них Галич;

1233 р – Данило за підтримки місцевих бояр все-таки зайняв батьківський трон в Галицькому князівстві;

1234 р. – Данило необачно втрутився в боротьбу інших українських князів, в результаті чого чернігівський князь Михайло Всеволодович зайняв Галич;

1237 р. – син Романа Мстиславовича знову повернувся в головне місто Галичини, і ворота знову відкрили йому місцеві бояри;

1238 р. – князю Данилу нарешті вдалося возз’єднати Галицьку і Волинську землі під своєю владою. Володимир-Волинський він віддав брату Васильку, а місцем своєї резиденції зробив Галич;

1239 р. – зумів приєднати до своїх володінь Київ;

1240-1241 рр. – монголо-татари спустошують землі Галицько-Волинського князівства;

1241-1245 рр. – Ростислав Михайлович Чернігівський кілька разів зазіхає на галицькі землі;

1245 р. – Данило Романович і Василько остаточно розбили Ростислава в Ярославській битві на р. Сан;

1249-1250 рр. – Данило зробив довгу подорож до столиці Золотої Орди, де отримав від хана Батия ярлик на правління;

1254 р. – під впливом своїх західних союзників Данило Галицький все ж погодився прийняти королівський вінець і був коронований в Дрогочині. Папа оголосив хрестовий похід проти татар, але на його звернення ніхто не відгукнувся. Данило Романович, зберігши титул короля, припинив зносини з Ватиканом і почав готуватися до опору власними силами;

1256-1257 рр. – Данило, скориставшись чварами серед монгольської знаті, почав повстання проти ординського ярма. Він завдав кілька поразок хану Куремси, відігнав його війська від Луцька. Однак слідом з’явився хан Берендей і повністю придушив повстання Данила. Сам князь змушений був сховатися в Польщі;

1262 р. – литовські війська князя Міндовга напали на Галицьке князівство. У бою з ними загинув син Данила Роман;

1263 р. – Данило Романович зумів помститися литовцям, розбивши союзне їм плем’я ятвягів;

1264 р. – князь Данило Галицький помер.