Па́м'ятка культу́рної спа́дщини — об'єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам'яток України.[1]
Па́м'ятка культу́ри — визначна споруда, археологічний об'єкт або витвір мистецтва, що є частиною культурного надбання (культурної спадщини) країни, людства загалом (пам'ятка історії, літератури, мистецтва, мови, права тощо) і охороняється законом. Залежно від наукової, історичної і художньої цінності пам'ятки культури бувають світового, державного і місцевого значення.
На державному обліку в Україні перебуває 152 тис. пам'яток культурно-історичної спадщини, з яких 56 тис. — пам'ятки історії, 7 тис. — пам'ятки монументального мистецтва, близько 15 тис. — пам'ятки містобудування та архітектури. Нерухомі святині зберігаються просто неба, інші пам'ятки історії, матеріальної та духовної культури нації — у музеях України.
Українське законодавство розрізняє 8 видів пам'яток[2]:
Археологічні
Історичні
Монументального мистецтва
Архітектури
Містобудування
Садово-паркового мистецтва
Ландшафтні
Об'єкти науки і техніки
Объяснение:
Старшина
Объяснение:
Начиная с 1822 года, царская Россия начала политику активных реформ на территории Казахстана. Вся территория Сибири была поделена на две части: Западную и Восточную. К Западному управлению принадлежали губернии: Тобольская, Томская и Омская область.
Новое административное деление предусматривало образование аулов, волостей, округов. В каждом округе был организован приказ, место ведающее всеми делами гражданского ведомства и творящее суд и расправу. А главой приказа был старший султан.
