Приведите 2 доказательства, сильной власти правителя в Японии 1.
2.
Приведите 2 доказательства слабой власти правителя Японии
1.
2.
Приведите 3 примера действий правителя по укреплению своей власти
1.
2.
3.

Політична структура Великої Британії заснована на принципі федеративної держави та конституційної монархії. Її система уряду (відома як Вестмінстерська система) прийнята і в інших державах Співдружності, таких як Канада, Індія, Австралія, Нова Зеландія, Сінгапур, Малайзія та Ямайка.

Британська Конституція не кодифікована і має як письмові, так і неписьмові джерела. До перших належать Акти Парламенту, а також судові рішення. Другі іменуються конституційними звичаями (конвенціями).

Голова держави та джерело виконавчої, судової та законодавчої влади в Сполученому Королівстві Великої Британії та Північної Ірландії — британський монарх, нині — Королева Єлизавета II. За конвенцією монарх призначає лідера партії, що має більшість у Палаті громад, прем'єр-міністром, хоча теоретично має право затвердити на цей пост будь-якого британського громадянина, навіть парламентарія або члена Палати лордів. Монарх дає королівську згоду на біллі парламенту, при цьому формально має право відмовити (останній випадок був 11 березня 1708). Монарх може також розпустити парламент за порадою прем'єр-міністра (не гається на практиці), але де-юре має владу розпустити парламент з власної волі, без згоди прем'єра. Інші королівські повноваження, звані королівськими прерогативами (призначати міністрів, оголошувати війну), що належать виконавчій владі, здійснюються від імені Корони прем'єр-міністром та Кабінетом міністрів. Роль Монарха в публічній політиці обмежена церемоніальними функціями.

Объяснение:

Для аграрного развития, как и для экономики в целом, характерным был постепенный переход на буржуазно-капиталистический путь:

- растет товарность сельского хозяйства;

- шире используется вольнонаемный труд;

- формируется хозяйственная специализация отдельных районов и т.д.

 

Однако эти положительные сдвиги имели, как правило, локальный, фрагментарный характер, в целом сельское хозяйство развивалось на экстенсивной основе. Острой была проблема аграрного перенаселения, убедительным свидетельством которого стала трудовая эмиграция  западноукраинских крестьян за океан - в Канаду, Сша, Аргентину, Австралию, Бразилию и т.д. В конце XIX в. из Восточной Галиции и Северной Буковины эмигрировало свыше 250 тыс. человек.

Экономика западноукраинских земель имела четко выраженный колониальный характер, что проявлялось в:

1) торможении промышленного развития [выше, чем в центральных землях империи, налоги; отсутствие государственной финансовой поддержки; протекционистская политика австрийской промышленности];

2) консервации кустарно-ремесленного характера промышленного производства [в 1902 г. более 94% промышленных предприятий Галиции насчитывали до пяти рабочих, а в них работало более 50% всего занятого в промышленности населения];

3) деформации структуры промышленного развития [ориентация на добычу и
первичную переработку сырья; характерно, что большинство нефти, добытой в
Галичине, в сыром, не переработанном виде вывозили из края];

4) тотальной зависимости промышленного развития от иностранного капитала;

5) грабительской эксплуатации природных богатств края (вырубка
лесов; истощение месторождений и т.п.);

6) преобразовании земель на рынок сбыта и сырьевой придаток
империи.

Итак, к началу XX в. на западноукраинских землях в составе Австро-Венгерской империи происходит постепенный переход к буржуазно-капиталистическим формам хозяйствования, однако колониальное положение экономики края обуславливало достаточно противоречивый характер тогдашнего развития.