Самым главным противоречием Пугачева является желание простого казака Емельяна Пугачева выдавать себя на полном серьёзе за императора Петра Фёдоровича. Две такие разно полюсные личности должны были, по идее Пугачева, объединиться воедино. Это было весьма неординарно и противоречия были неизбежны, как само собою разумеющееся.
Также особенно ярко видны противоречия в образе, если рассматривать личность Пугачева под разными углами зрения. Если смотреть на него глазами крестьян, то он являлся их надеждой и Он тот, кто обещал даровать простому люду истинную свободу, которой они были лишены по вине дворянства. Крестьяне оправдывали все вопиющие примеры варварских расправ Пугачева над знатью. Им казалось это правильным и закономерный. В умах последователей пугачевского бунта, сам лидер был в образе великого освободителя.
Объяснение:
Но если посмотреть на Пугачева со стороны монашеской верхушки и дворянства, то это был настоящий бандит с бандой соратников. Уже одно то, что он провозгласил себя самозвано его величеством, является преступлением. Не говоря уже о бесчисленных убийствах и жестоких расправах над представителями дворянского сословия. Пугачева со своим войском беспринципно нарушали законы государства, они громили русские города и убивали ни в чем неповинное мирное население, преследуя, в основном, собственные интересы.
Невозможно понять до конца кем же все-таки был Пугачев - разнузданным варваром и бандитом или смелым освободителем. Ясно одно его личность была весьма выдающейся, ведь только харизматичной персоне могло быть под силу организация такого мощного движения. Он, как умелый лидер, заставил большое количество разных людей следовать за ним. Есть в нем что-то похожее со многими историческим деятелями.
Объяснение:
Історія Британської Індії - період історії, коли частина Індійського субконтиненту перебувала під управлінням англійців: спочатку Ост-Індської компанії, а потім безпосередньо Британської імперії.
Британське правління в Індії почалося в 1757 році, коли після битви при Плессі англієць Роберт Клайв зробив наваба Бенгалії Миру Джафара. За іншою версією, це сталося в 1766 році, коли Ост-Індська Компанія отримала право збору податків в Бенгалії і Біхарі, або в 1773 році, коли була заснована столиця британської Бенгалії в Калькутті і призначений перший генерал-губернатор, Уоррен Гастінгс. У 1818 році Компанія перемогла імперію маратхі, а потім встановила контроль над її територією і стала домінувати на всіх субконтиненті. Компанія була приватною організацією, яка підпорядковувалася раді директорів в Лондоні. Спочатку вона ставила собі за мету монополію на торгівлю з Індією, але поступово знайшла урядові функції, завела свою армію і адміністрацію. Британський уряд спочатку не контролювала Компанію, незважаючи на численні скарги на корупцію і зловживання її чиновників. Тільки в 1784 році Індійський акт Пітта дав британському уряду контроль над Компанією. Правління Компанії тривало до 1857 року, коли після повстання сипаїв воно було ліквідовано. Актом про управління Індією 1858 рокубританський уряд взяло на себе пряме управління віце-королівством Індія ( British Raj ).
