Кирило-Мефодіївське братство (товариство) – українська таємна політична організація, яка існувала в Києві протягом грудня 1845 – березня 1847 рр. Ініціаторами створення були В. Білозерський, М. Гулак, М. Костомаров, П. Куліш, О. Маркевич. Членами братства були Г. Андрузький, О. Навротський, Д. Пильчиков, І. Посяда, М. Савич, О. Тулуб. У квітні 1846 р. до братства вступив Т. Шевченко.
Програмні положення Кирило-Мефодіївського братства викладені в «Книзі буття українського народу», «Статуті Слов’янського братства Св. Кирила і Мефодія», підготовлені М. Костомаровим, та в «Записці», написаній В. Білозерським. В основу документів було покладено ідеї панславізму та українського національного відродження. Головне завдання братства полягало в побудові майбутнього суспільства на засадах християнської моралі, шляхом здійснення цілого ряду реформ, зокрема, створенні демократичної федерації слов'янських народів на принципах рівності і суверенності на чолі з Україною; знищенні царизму, скасуванні кріпосного права та станів; встановлення демократичних прав і свобод для громадян; зрівняння у правах всіх слов'янських народів щодо їх національної мови, культури та освіти.
Кирило-мефодіївці, єднаючись на основі спільних політичних поглядів, бачили різні шляхи
