Тут відповідь 50 на 50 бо австрійський народ не був проти приєднання до Німеччини , а навпаки вважали що тільки так вони зможуть стати великою і сильною нацією . Що і підтвердилось на голосуванні де за аншлюз проголосувало 99,67% населення Австрії . Але з іншого боку усе це відбулось під ультиматумом Гітлера . 12 лютого 1938 року Гітлер зустрівся із австрійським канцлером Куртом Фон Шушнінгом де поставив йому ультиматум , що він мусить допусти до влади у Австрії націонал-соціалістичну партію яка слідувала поглядам Гітлера , інакше війна . Коли ж канцлер виконав ультиматум Німмечина ввела свої війська на території Австрії де почала уже заводити свої порядки , а Австрійська армія не чинила спротиву . Тому фактично Аншлюз можна назвати окупацією , бо Приєднання відбувалось за до ультиматимума і вводу військ в незалежну країну , а саме голосування проводилось під наглядом німецьких солдат.
Объяснение:Піднесення польського визвольного руху на початку 1860-х років
Обурений насильницьким поділом його території і ліквідацією самостійної держави Речі Посполитої, протестуючи проти тяжкого національного гніту, польський народ (а також інші народи, що входили в Річ Посполиту: литовці, білоруси, українці) не припиняли боротьби за своє визволення.
На початку 60-х років 19 століття визвольний рух охопив значні маси населення колишньої Речі Посполитої. Після початку повстання у Варшаві було створено Національний Уряд, який видав "Маніфест" в якому закликав народи до боротьби проти окупації Російської імперії та створення Речі Посполитої Трьох народів.
У цьому русі чітко визначилося два напрями: шляхетсько-буржуазно-демократичний та поміщицько-буржуазний. Рушійними силами першого з них були робітники, ремісники й селяни, дрібна шляхта, нижч чиновництва, службовців і духовенства, другого—поміщики, середня і велика буржуазія, вищ духовенства і службовців. Різнорідний склад учасників визвольного руху зумовив наявність у ньому радикальної й поміркованої тенденцій.
Течія «червоних»
Домбровський Ярослав
Провідну роль у русі відігравали збідніла шляхта і дрібнобуржуазні елементи (так звана партія «червоних»). Вони ставили своєю метою завоювати національну незалежність і провести ряд буржуазних реформ. Але в поглядах і програмних вимогах «червоних» не було єдності. їх правий табір, очолений А. Гіллером, В. Марчевським, О. Авейдою та ін., відзначався поміркованими вимогами, був схильний до компромісу з поміщиками й поділяв націоналістичні погляди шляхти. Лівий табір «червоних» на чолі з 3. Падлевським, Ярославом Домбровським, Кастусем Калиновським, 3игмунтом Сераковським та ін. стояв на позиціях радикальних демократів і відстоював необхідність союзу з революційними силами Росії, прагнув до революційного здійснення буржуазно-демократичних перетворень. У його зверненнях та листівках висловлювалося і всіляко підтримувалося гасло: «За вашу і нашу свободу!»
Течія «білих»
