Есе на тему розвиток Російської імперії у разі перемоги динабризів

Зміни в досить стійкій зовнішньополітичній орієнтації гетьмана Мазепи розпочалися після початку невигідної для козацької України Північної війни (1700 р.). 1706–1707 рр. датуються перші обережні спроби переговорів зі Станіславом Лещинським та, ймовірно, Карлом XII через посередників з метою отримання гарантій для козацької України у випадку перемоги шведів у Північній війні.

Тобто , що його на це підштовхнуло , І.Мазепа мріяв вивести Гетьманщину з-під влади царя Петра | , бо козаків непокоїло обмеження царським урядом їхніх станових прав. Тому невпевненість у майбутньому примушувала гетьмана замислюватися над подальшою долею Гетьманщини. І у 1706р. І. Мазепа завдяки посередництву польського короля розпочав таємні переговори зі шведським королем Карлом ХІІ.

Объяснение:

Более подробная информация и разночтения в хронологии приводятся в примечаниях. Даты до 1917 года указаны по старому стилю[1].

Правители в период раздробленности определяются исходя из того, что номинальной столицей Руси до середины XIII века являлся Киев, с середины XIII века по 1389 год — Владимир, с 1389 года — Москва[2]. По традиции в список также включены великие князья Владимирские (за период с 1157 по 1243 год) и удельные князья Московские (1263—1389 годы), которые не были верховными суверенами русских земель, но считаются правителями России с династической и исторической точки зрения.

В список не включены фактические руководители и регенты, правители других образований в пределах современной российской территории, не контролировавшие столицу, лица, получившие право или претендовавшие на должность правителя, но не вступившие в неё, и номинальные главы РСФСР в период с образования СССР до учреждения поста президента России.