Омская стоянка — группа памятников культурно-археологического наследия, расположенная в Омске[1], в районе нынешнего профилактория «Восход» рядом с природным парком «Птичья гавань». Она включает в себя поселения, могильники, стоянки и мастерские, датируемые периодами от VI тысячелетия до н. э. до XIII века н. э. Научное исследование комплекса началось в 1927 году В. П. Левашовой и продолжается в настоящий момент Борисом Кониковым[1].
Историческая значимость Омской стоянки очень велика, она является исключительно содержательным источником информации об истории сибирского края[2]. Во время раскопок было обнаружено более 2000 археологических памятников. Найденные экспонаты хранятся в Государственном историческом музее, а также в археологической коллекции Омского историко-краеведческого музея (более семи тысяч находок)[2].
Запорозькій Січі належала провідна роль у підготовці та розгортанні Національно-визвольної війни українського народу проти польського панування. Досвід державного життя, що впродовж віків нагромаджувався на Запорожжі, був творчо використаний Богданом Хмельницьким.
или вот
Запорозькій Січі належала провідна роль у підготовці та розгортанні Національно-визвольної війни українського народу проти польського панування.
Досвід державного життя, що впродовж віків нагромаджувався на Запорожжі, був творчо використаний Богданом Хмельницьким.
На визволених територіях впроваджувався козацький устрій. Запорожці брали участь у воєнних діях проти Речі Посполитої.
Одначе за умовами Зборівського договору 1649 р. багато запорожців опинилося поза козацьким реєстром.
Це спричинило невдоволення січовиків та загострення їхніх стосунків із гетьманською владою.
Не оминув запорожців і тяжкий для України Білоцерківський договір. Не випадково січовики брали участь у виступах козацтва проти старшини й гетьмана.
Напружені відносини Запорозької Січі з гетьманським урядом призвели до зміни місця її розташування.
У 1652 р. запорожці перенесли свою столицю з відкритого перед степом Микитиного Рогу ближче до Дніпрових плавнів, неподалік гирла р. Чортомлик.
Запорозька Січ, закладена в гирлі р. Чортомлик, існувала протягом 1652-1709 рр. В історичній літературі її називали Чортомлицькою.
Проте й надалі стосунки Запорозької Січі з гетьманською владою складалися непросто, часом загострювалися аж до збройних виступів.
Особливо виразно це виявилося після смерті Богдана Хмельницького, коли посилилося втручання інших держав у внутрішні справи України, розгорілася боротьба за гетьманську булаву та почала зміцнюватися влада старшини, яка часто нехтувала інтересами козацьких низів.
