1. Ознакомьтесь с хронологией Нермухамедова ос Основные события Дата 1835- Набеги на Хивинские крепости Бабажан, Бескала 1836 1842 Разрушил хивинскую крепость Бескала, расположе Старшего жуза 1845 Оказал отрялам Кенесары в нападении на крепость Су Напал и разрушил хи инскую крепость. Кожан 1847 1851 Разгромил отрял кокандцем и захватил крепость Косо 1854 1857 Число восставших против Российской империи дости до 3 тисяч не ок. В декабре окружили русскую крепость Казалинск На январь 1857 года число восставших достиг о до 5 тысяч чех. Сремски с карательными отряд Арлыкском урочише закончи поражением восстанших 1860 Карательный отряд окружил ауыл Ж Нурмухамедо Кызылкумы и уничтожил 80-летнето батыра 1) Какова роль Канкожи Нурмухамедулы в национально-освобо казахского народа? Приведите два аргумента и подтвердите их тремя прикории и хронологии

Несмотря на то, что археологи уже не одно десятилетие исследуют Новгород, он еще преподнести сюрпризы в виде неожиданных находок. Культурные слои здесь достигают 6-8 метров, и пока раскопано лишь около 2% его площади. Экспедиции последнего десятилетия делали на Рюриковом городище интересные находки, которых не встречается на территории европейских городов того же периода", - цитирует пресс-служба научного руководителя ИИМК РАН Евгения Носова.   Особый вклад в развитие ладожской археологии в XIX в. внес археолог, военный историк, организатор ныне действующего в Санкт-Петербурге Артиллерийского музея Н.Е. Бранденбург. В 1880-е гг. Н.Е. Бранденбург и П.А. Суслов раскопали ряд ладожских сопок, разрушенных храмов, первыми приступили к изучению руин каменной крепости рубежа XV-XVI вв. Итоги данных работ освещены в монографии Н.Е. Бранденбурга «Старая Ладога», опубликованной в 1896 г., которая явилась одной из первых обобщающих книг по истории и культуре Ладоги (Бранденбург Н.Е. Старая Ладога / Н.Е. Бранденбург – СПб., 1896. – 323 с.). До настоящего времени монография Н.Е. Бранденбурга не потеряла своего научного значения. 

зміни, що розпочалися в усіх сферах життя європейців, охопили і світ одягу. Поширилося правило не просто одягатися, а слідувати моді, змінюючи щорічно фасони суконь і камзолів. А втім, вир моди захопив не всіх. Одяг бідняків і селян залишався незмінним. Ігнорування моди — сумна традиція бідноти, хоч би де і коли вона жила. Селяни мали один незмінний робочий одяг і святкове вбрання, що переходило від батьків до дітей.

Заможні європейці стали тими суспільними верствами, завдяки яким у XVI — першій половині XVII ст. запанувало царство моди. З кожним роком шаленство моди дедалі більше охоплювало життя знаті. Венеціанський посол при дворі французького короля Генріха IV повідомляв, що “людину... не вважають заможною, якщо у неї немає 25—30 туалетів різного фасону і якщо вона не переміняє їх щоденно”. Так у Європі встановлювалося царство моди, основним правилом якого було мати можливість змінювати гардероб відповідно до конкретних обставин. Остаточно це правило встановилось у Європі наприкінці XVII ст. Відтоді мода поширювалась у світі у своєму новому значенні: не відставати від сучасності. Сприйняття суспільством моди стало свідченням його готовності до змін і перетворень. Сучасний дослідник цієї епохи Фернан Бродель визначив цю особливість так: “Майбутнє належало... суспільствам, які навчилися відкидати давні традиції”.

У Європі щороку мінялися фасони одягу; штани і плащі ставали то довгими, то короткими; рукава вузькими або широкими; коміри то нагадували жорна млинів, то перетворювалися на ледь помітну смужку. Зміни в моді були свідченням того, хто на той момент був популярним у Європі. Законодавцем моди ставав той, ким найбільше захоплювалися європейці.

Наприкінці XV — на початку XVI ст. законодавцями мод у Європі були італійці. Пишний костюм доби італійського Відродження з широкими рукавами, золотим і срібним шиттям, парчею, єдвабом та оксамитом був прикладом для значної частини європейських країн. У XVI ст. у вищих верствах суспільства набув популярності суворий, застебнутий аж до верху чорний костюм, запроваджений іспанцями. Він неначе символізував переваги “всесвітньої” імперії католицького короля. На початку XVII ст. поширився голландський стиль — комір із мережива та обов'язковий капелюх із високою тулією. Він уособлював економічне зростання нової європейської держави — Голландії. Проте і цей стиль не утримався довго. Його заступив французький костюм із яскравим шовком і вільним кроєм.

Наслідування моди поступово перетворилося з примхи на стимул, поступування суспільства. Завдяки їй розвивалися виробництво, торгівля, виникали нові підприємства і галузі виробництва.