Имеется план по которому думаю вы и сами сможете написать: 1) Учиться говорить и писать нужно все время. 2) Язык – самая большая ценность народа, на котором он думает, говорит и пишет, который формулирует наши мысли. 3) «…нельзя верить, чтобы такой язык не был дан великому народу». (И. С. Тургенев.) 4) Язык – важнейший показатель умственного развития человека, показатель культуры народа. 5) «Встречают по одежде – провожают по уму». 6) Слова – «плевки». 7) Язык человека – это его мировоззрение и его поведение. 8) Говори так, чтобы словам было тесно, а мыслям просторно. 9) Выступая перед слушателем следите за временем. 10) Выступая перед слушателем следите за тем, чтобы ваше выступление было интересно. 11) Главная мысль в выступлении, которой подчинены все остальные.
Объяснение:
12) Уметь хорошо писать надо всем! 13) Дайте оценку своим собственным словам, поступкам. 14)Вывод. Д. С. Лихачев советует, наказывает нам хранить чистоту языка, чтобы быть интересным собеседником, соблюдая чеховское правило: «Краткость – сестра таланта», стремясь к образности и выразительности языка; для этого надо учиться упорно и терпеливо.
Кожен письменник має свій особливий стиль. Кожен поет по-своєму сприймає навколишній світ і по-своєму передає побачене та пережите у своїх поезіях.
в літературі, кожен з нас створює собі певний образ козака. Якими я уявляю собі запорожців? Спробую відповісти на це питання.
Творчість Павла Тичини — чи не найкраще підтвердження цієї закономірності. Його поезії важко сплутати з творами інших митців.
Знайомлячись із творами П. Тичини, я помітив, що особливе значення в його творах мають кольори. Використання кольорів у описах природи робить його вірші яскравими і по-справжньому різнобарвними. Але ще більше значення, як на мене, мають звуки. Колись мені розповідали, що всі люди по-різному сприймають наш світ: хтось орієнтується на зорове сприйняття, хтось на відчуття, а хтось — на звуки. Напевно, П. Тичина саме з тих людей, які сприймають наш світ на слух. У його творах природа
как-то так наче!
