стр130 3из его выпесать местоимение​

Однажды мальчик Толя слепил снеговика. Он был очень красивым. Круглой формы, но не такой как все. Как-то раз на улице вдруг началось потепление. Снег таял, крепости из снега таяли, и снеговик - тоже. Толик долго плакал, потому что считал снеговика своим другом. Всё расстаяло, снеговик расстаял. Ну чего ещё ожидать? Наступил март. Весна. И так день за днём, месяц за месяцем. Не успел Толик оглянуться - как уже снова наступила зима и выпил долгожданный снег. Он снова вспомнил, что пообещал себе слепить точно такого же снеговика. Тут же он поспешил на поляну, начал катать из снега шарики. Маленький, Средний, Большой... Ведро, морковка! палочки Готово! Точно такой же снеговик, и,м честно признаться, даже ровнее... И тогда Толик понял, что не нужно печалиться из-за пустяков. После самого печального момента всегда будет радость.

відповідь:

автор неодноразово використовує анафору, повторюючи рядки віршів. цей прийом є відчути присутність приспіву, надати ще більшої виразності певним поетичним рядкам. римованість дозволяє легко запам'ятати не тільки вірш, а і його мелодійне звучання. порівняння та синоніми роблять слова проникливими та душевними:

і твоя незрадлива материнська ласкава усмішка, 

і засмучені очі хороші твої.

    звісно, не тільки побудова та художні засоби прославили ці пісні. поезія малишка дуже змістовна, як віковічна українська народна пісня. вона про «вічні» та «широкомасштабні» теми: про рідну матір, материнську любов, порадницю в житті школяра - вчительку, отчий поріг, щирі почуття, життєві обереги. саме в піснях, які співає народ, закладена невмирущість поезії автора.