Протиборство добра й зла триває споконвіку. Воно триватиме, мабуть, вічно. Це дві протилежні сили, які щільно взаємодіють між собою. Кожна прагне переважати над іншою, ширитися та заволодівати більшою кількістю прибічників. Не є важливим, як ми називаємо їх: добро та зло, Бог та Диявол, істина й облуда тощо. Важливо знайти собі місце у межах цієї вічної суперечки.
Для себе треба вирішити, що розуміти під кожним із цих понять. Адже ми не усвідомимо й не відчуємо на собі дію цих двох сил, якщо не побачимо їх наочно. Мені у цій нелегкій справі вибору орієнтирів до у свій час мудрість нашого народу, яку він зберіг для нас в усній народній творчості. Збірочка українських народних казок, які мені колись подарувала мама, справила на мене незабутнє враження. Про мудрість та повчальність бабусиних приказок годі й казати.
Народні казки ховають у простих формах споконвічні істини. Розгледівши їх, ти формуєш у собі стійкі принципи та моральні якості. Казка про паляницю навчила мене відрізняти щедрість від жадності. Мудра дівчина з однойменної казки показала, як кмітливість та чесність може переважити хитрість. Казка про правду і кривду наочно показує руйнівну силу зла. В той час, як протилежна йому сила – добро – сприяє розбудові, життю, радості.
Одне прислів’я каже не гнатися за двома зайцями, бо жодного не впіймаєш. Тобто вчить нас скромності – гідній доброї людини якості. Інше дає настанову відрізняти зерно від полови, тобто бачити фальш, обман.
Тож давайте усвідомимо, що є добром, а що злом спершу для самих себе. Тоді ми чинитимемо по правді й справедливості. Стаючи на сторону добра, ми допомагаємо йому перемогти у цій одвічній боротьбі.
Безусловно, в повести Короленко "В дурном обществе" можно обнаружить автобиографические черты. В одной из своих кратких автобиографий сам Короленко писал, что городок Княжье-Вено "списан" с города Ровно, где Короленко учился с третьего класса реальной гимназии. Прообразом старого замка, где проживали городские нищие, послужил дворец князей Любомирских в Ровно. Во времена детства Короленко замок уже был заброшен и служил пристанищем для бездомных и бродяг. Кроме того, в образе судьи Короленко воспроизвел некоторые черты своего отца. Таким образом, можно считать, что в образе Васи автор видел самого себя в детские годы.
То, что писатель сочувствует героям повести, очень хорошо заметно. И в жизни Короленко всегда горячо сочувствовал бедным и обездоленным. Кроме писательства, он был видным общественным деятелем и много сделал для улучшения жизни бедняков в России.
