)НН услышал русскую речь на карнавале и познакомился с Асейи ее братом
2) Н.Н. весь разнежен сладким томлением и ожиданием счастья.
3)На уступе стены на развалинах феодального замка прямо над пропастью сидела Ася
4 ) По словам брата, Ася «вольница, сумасшедшая». Н.Н. она представляется полу загадочным существом, «хамелеоном».
5)Она сыграла роль солдата, марширующего с ружьём
6)Герой не отдаёт себе отчёта в том, что с ним происходит. Он ощущает то какое-то смутное беспокойство
7) Настойчивое любопытство и некоторая досада на загадочное поведение девушки, стремление понять её внутренний мир ,( это было в начале 6гл )
8)Подслушанный разговор в беседке
9)Сам герой не находит определения своим чувствам
Чим мені близький ліричний герой віршів Г. Гейне?
Чим мені близький ліричний герой віршів Г. Гейне? Чому нам всім співзвучні твори цього поета?
Більшість його віршів присвячена нерозділеному коханню. У віці сімнадцяти років Г. Гейне закохався у свою кузину Амалію, яка не відповіла взаємністю. Цьому присвячені перший і другий розділи збірки “Книги пісень”. Найвідомішим твором “Ліричного інтермеццо” є “На півнові кедр одинокий”:
На півночі кедр одинокий
В холодній стоїть вишині,
І, сніжною млою повитий,
Дрімає і мріє вві сні.
Він мріє про пальму чудову,
Що десь у східній землі
Самотньо і мовчки сумує
На спаленій сонцем скалі.
Цей вірш, здається, є надто коротким, щоб щось висловити. Але Г. Гейне цього було достатньо. У восьми строках він зміг передати весь біль, тяжкість, безпорадність свого стану, своє до нього ставлення. Не дивлячись на те, що далеко не кожному відомо про такий емоційний стан, в якому був поет, всім нам знайома ця глибина переживань.
З тим, про що писав Гейне, стикався кожний на різних етапах життя. Він писав не про події, а про почуття. Це болісне відчуття відкинення, відмовлення, не прийняття іншими відомо будь-кому. Ситуації у всіх абсолютно різні, але вірші Гейне однаково змушують відгукнутися найболючіші, найтемніші, найглибші почуття, які є у кожного з нас, але про які ми та інші люди навколо нас можуть навіть не здогадуватися.
Читаючи його твори, мимоволі замислюєшся, а чи варті оті душевні муки наших внутрішніх ресурсів? Чи правильніше було б пережити і відпустити, рухатися далі і шукати опору у собі самому, знайти сили бути джерелом світла для інших?
