Гуллівера")
1. Дивовижний острів з незвичайними мешканцями. (Корабель "Антилопа", на якому плив Гуллівер, розбився об скелю. Лише декілька матросів врятувалися, але що з ними сталося потім, Гуллівер не знав. Він сам плив навмання і потрапив, нарешті, на берег. Знепритомнів. Коли прийшов до тями, зрозумів: він у полоні, до того ж поряд з ним метушилися якісь чоловічки.)
2. Гуллівер налагоджує контакти з тубільцями. (Гуллівера годували, йому прислуговували шістсот чоловічків. Він зрозумів, що тубільці сумлінно виконують свої обов'язки, вони поважають закони і догоджають своєму імператорові.)
3. Розваги тубільців. (Вони неабиякі танцюристи; мешканці Ліліпутії легко йшли на контакт, діти бавилися з Гуллівером.)
4. Політичні ігри імператора зі своїми підлеглими. (Щоб здобути високу посаду, кандидати мають показати свою спритність, танцюючи на канаті; прагнучи отримати нагороду з рук імператора, міністри уподібнюються малечі: стрибають через палицю, пролазять попід нею — не розуміючи, що тим самим втрачають свою гідність.)
5. Самодурство правителів перешкоджає розвитку країни. (Гострі партійні чвари щодо підборів. Ворожнеча між Ліліпутією і Блефуску: з якого ж кінця треба розбивати яйця?)
6. Про що змушує замислитися життя мешканців Ліліпути. (Влада в той чи інший б відволікає населення країни від важливих соціальних та побутових проблем. Психологія можновладців не дуже змінилася й сьогодні. Бажання обійняти високу посаду часом бере гору над такими моральними якостями, як гідність, честь, почуття справедливості, людяність та милосердя.)
М. Ю. Лермонтов в своём стихотворении акцентирует наше внимание наповедении простых солдат перед боем. Повествование ведётся от именисолдата. Именно народный облик солдата-рассказчика определяетнеподражаемую сказовую манеру повествования. Такое своеобразноеосвещение исторической битвы придаёт ей эпохальный, универсальныймасштаб, при этом само Бородинское сражение приобретает особуюдостоверность. Сначала ветеран описывает события, предшествовавшиесамому сражению: длительное отступление русской армии, тщательный выборместа предстоящего сражения, подготовительные работы перед боем, клятваверности воинов своему патриотическому долгу. Как и полагается простомурусскому солдату, речь его проста, но очень эмоциональна и образна.Начало монолога – антитеза: - Да, были люди в наше время, Не то, чтонынешнее племя: Богатыри - не вы! – подчёркивающая нравственную силупоколения людей 1812 года. Отсюда и сожаление по поводу безвременнойгибели участников Бородинского сражения: Плохая им досталась доля:Немногие вернулись с поля.. . Монологу присущи стиля: ломить стеною, постоять головою, а также обилиеглаголов и наречий (молча отступали, досадно было, боя ждали, ворчали,не смеют, изорвать и т. д.)
