З невисокого, поораного корінням урвища Ассоль побачила, що біля річеньки, на плескатій здоровецькій каменюці, спиною до неї сидить чоловік, тримаючи в руках яхту-втікачку, і зусебіч розглядає її з допитливістю слона, який зловив метелика. Почасти запокоєна тим, що іграшка ціла Ассоль сповзла з урвищем і, близенько підійшла до незнайомця, втупилась в нього очікуючи коли він підніме голову. Та незнайомець так занурився у споглядання лісового сюрпризу, що дівчинка встигла розгледіти його з голови до ніг, встановивши, що таких людей, як цей незнайомець, їй бачити ще жодного разу не випадало.
Перед нею був не хто інший, як мандрівник-пішаниця Егль,-відомий збирач пісень, легенд, переказів і казок. Егль підняв голову, випустивши яхту,-так несподівано пролунав схвильований голосочок Ассоль. Старий хвилину розглядав її, усміхаючись і помалу пропускаючі бороду у великій, жилястій долоні. Прана-перепрана ситцева сукенка на силу прикривала до колін смагляві ноги дівчинки. Її темні густі коси, пов'язані мережаною хусточкою, збилися, торкаючись пліч.
Я думаю, что литература достигла высоты потому, что в ней часто много достоверных фактов. Такая себе машина времени ;)
И еще она пользуется популярностью потому, что все люди любят слушать, погружаться в другие миры, фантазировать, рассуждать о высоких моральных ценностях, спорить с автором(это, правда, не всегда), знать об истории своего народа(кто лучше напишет историю и преподнесет ее публике кроме писателя-очевидца?). Из этого всего состоит культура народа, т.е. у каждого народа свой тип мышления, который он отражает на бумаге. Поэтому мы любим иностранную литературу(в ней отражена вся сущность того или иного народа).
