Задание Ι. Выполните анализ басни И.А. Крылова «Свинья под дубом» по плану.
Композиция (выделите элементы сюжетной структуры)
Мораль (в какой композиционной части, чьими устами произносится)
Аллегории. Художественные средства и приемы комического.

Свинья под Дубом вековым
Наелась желудей досыта, до отвала;
Наевшись, выспалась под ним;
Потом, глаза продравши, встала
И рылом подрывать у Дуба корни стала.
"Ведь это дереву вредит",
Ей с Дубу ворон говорит:
"Коль корни обнажишь, оно засохнуть может".-
"Пусть сохнет", говорит Свинья:
"Ничуть меня то не тревожит;
В нем проку мало вижу я;
Хоть век его не будь, ничуть не
Лишь были б желуди: ведь я от них жирею".-
"Неблагодарная!" примолвил Дуб ей тут:
"Когда бы вверх могла поднять ты рыло,
Тебе бы видно было,
Что эти желуди на мне растут".

Невежда также в ослепленье
Бранит науки и ученье,
И все ученые труды,
Не чувствуя, что он вкушает их плоды.​

До войны андрей соколов был скромным тружеником, строителем, отцом семейства. он жил обычной жизнью, работал и был по-своему счастлив. но грянула война, и мирное счастье соколова, как и миллионов других людей, было разрушено. война оторвала его от семьи, от дома, от труда, — от всего того, что он любил и ценил в жизни. жизненный путь андрея соколова был путем испытаний. он жил в драматические времена: в рассказе упоминаются гражданская война, голод, годы выхода из разрухи, первые пятилетки. но характерно, что в рассказе эти времена лишь упоминаются, без привычных идеологических ярлыков и политических оценок, просто как условия существования. внимание главного героя совсем на другом. обстоятельно, с нескрываемым любованием говорит он о жене, о детях, о работе, которая пришлась по душе («завлекли меня машины») , о семе ином достатке («дети кашу едят с молоком, крыша над головою есть, одеты, обуты, стало быть все в порядке») . эти простые земные ценности и есть главные нравственные обретения андрея соколова в довоенное время, это его нравственная основа. соколов вспоминает о прошлом сдержанно, устало, перед исповедью он «сгорбился» , положил на колени большие, «черствые» руки. за два часа рассказа перед нами проносится целая жизнь, а сжатость повествования лишь усиливает драматизм. и действительно, судьба соколова полна таких тяжких испытаний, таких страшных потерь, что кажется, невозможно человеку вынести все это и не сломиться, не пасть духом. не случайно поэтому этот человек взят и показан в предельном напряжении душевных сил. перед нами проходит вся жизнь героя. он - ровесник века. с детства узнал, почем фунт лиха, в гражданскую войну сражался против врагов советской власти. затем он уезжает из родной воронежской деревни на кубань. возвращается домой, работает плотником, слесарем, шофером, создает семью.

Уромані «євгеній онєгін» автор займає унікальне положення. він не просто розповідає про життя своїх героїв, показує росію того часу, але і сам є активним учасником того, що відбувається. тому можна сказати, що пушкін виступає у своєму романі і оповідачем і героєм одночасно. це не дивно, адже особистість поета не могла не проявитися в його самому задушевного, самому улюбленому творі. протягом усього роману автор постійно веде діалог з читачем через ліричні відступи. наприклад: о, ви, поважні дружини! вам запропоную свої послуги; прошу мою помітити мова: я хочу вас застерегти. автор ділиться з нами своїми секретами, вводить у текст «євгенія онєгіна» свої плани, чернетки, сперечається з літературними критиками. завдяки цьому створюється враження дружнього тону, безпосередньої бесіди читача з поетом. до того ж, завдяки зауважень автора про свій роман, часом здається, що він створюється прямо на наших очах: я думав вже про форму плану і як героя назву; поки мого роману я скінчив першу главу, переглянув все це суворо: протиріч дуже багато, але їх виправити не хочу, цензурі борг свій автор стає для нас справжнім другом, провідником по своєму добутку і за життя в цілому. він коментує все, що відбувається з героями, міркує про їх життя. наприклад, поет замислюється про майбутню долю мрійливого ленського, якби той залишився живий після дуелі. у «євгенії онєгіні» автор наближається до героїв, то віддаляється від них. примітна в цьому плані зустріч автора і євгенія онєгіна: умов світла скинувши тягар, як він, втомившись від суєти, з ним подружився я в той час, мені його риси. і далі поет продовжує: томила життя обох нас, в обох серця жар згас. разом з тим, автор показує відмінності між ним і героєм, які досить істотні: квіти, любов, село, ледарство. поля! я відданий вам душею. завжди я радий помітити різницю між онєгіним і мною. сам портрет автора в романі прихований. здається, що це людина без обличчя, ім'я, зовнішність. але, мені здається, в цьому образі відбилися погляди самого пушкіна на всі явища життя. думаю, що кожен раз автор, звертаючись до читача, запрошує поміркувати, погодитися чи не погодитися з ним. у філософських відступах роману звучить голос мудрої людини, багато побачив на своєму життєвому шляху. одне з найважливіших ліричних відступів у «євгенії онєгіні» — про молодість і старість — дано у восьмий главі роману: блаженний, хто змолоду був молодий, блажен, хто вчасно дозрів, хто поступово життя холод з літами витерпіти зумів. у романі автор виступає як досвідчений чоловік, побачив життя, він знає багато сумної правди про людей, але він не перестав любити. поет то сумний, то пристрасний, то глузливий. автора , театр, дружба, любов, — все, що пов'язано з життям у всіх її проявах. всьому свій час, вважає поет. час легко парити за життя, кружляючи у вихорі , закохуючись, роблячи дурниці. пізніше настає час осмислювати свій життєвий досвід, шукати сенс свого існування, пізнавати себе і навколишній світ. у відступах «євгенія онєгіна» автор дає характеристику реальних осіб, які жили і творили в його час. так, він оцінює деяких відомих поетів свого часу: «блищав фонвізін, друг свободи і переимчивый княжнін». у ліричних відступах автор багато говорить про своє життя, юності («в ті дні, коли в садах ліцею я безтурботно розцві»), про любов до батьківщини. іноді автор висміює чужі уявлення про життя: вульгарність, лицемірство, розпуста, заздрість. кульмінаційні моменти роману автор залишає відкритими, свободу вибору читачеві. відкритий фінал «євгенія онєгіна» надає читачеві можливість самому приймати остаточне рішення, визначати долю героїв роману: і тут героя мого, у хвилину, злу для нього, читач, ми тепер залишимо, назавжди. думаю, що автор в романі постає перед нами світлим, життєрадісною людиною, вірним дружбі і любові. він вчить нас любити батьківщину, цінувати в життя красу, любов і дружбу. він закликає читача насолоджуватися життям, кожним її годиною і миттю. ось чому залишаються справедливими слова бєлінського про а. с. пушкіна: « його утвору, можна чудовим чином виховати в собі людину».