Порівняльна характеристика Тома Сойєра і Гекльберрі Фінна Том Сойєр і Гек Фін — герої роману Марка Твена. Умови життя Тома і Гекльберрі. (Обидва — сироти, однак життям Тома опікується тітка Поллі, яка по-своєму любить племінника, хоча з-поміж двох хлопчиків, Тома і Сіда, виділяє слухняного, але підлого Сіда. Вона намагається виховувати Тома суворими методами, змушує його працювати, ходити до церкви та до школи. Гек живе сам і щодня має дбати про їжу та дах над головою, він більш самостійний та серйозний, ніж бешкетник Том.) Навчання Тома і Гека. (Том навчається у недільній школі, має зубрити тексти з Біблії. Крім того, вдома тітка Поллі контролює його поведінку і вимагає вчиняти правильно, по-християнському. Гек ніде не навчається, йому обтяжливе будь-яке навчання. Тому справжньою школою для Гека стає життя, у якому Гека навчають люди, яких він зустрів, і обставини. Це навчання іноді зовсім небезпечне, та й навчитися на вулиці можна чого завгодно. Наприклад, життя навчило Гека палити, то ж перші радощі свободи для Тома виявилися свободою тютюнопаління, через шо Томові стало дуже погано.) Пригоди як навчання. (Обидва хлопчики дуже цінують вільне життя, однак воно приносить небезпечні пригоди для обох і тільки Марк Твен щоразу рятує своїх героїв. У реальному житті хлопці за першої ж пригоди покалічилися б, або зовсім лишилися життя.) Якості характерів Тома і Гека. (Обидва — веселі бешкетники, але Гек більш досвідчений у життєвих питаннях, він може вижити в будь-якій ситуації, а Том ніколи не знає, куди приведуть його нові фантазії. Гек самостійніший, ніж Том, не любить підкорятися, виконувати те, чого не хоче. Том — домашня дитина, він намагається знайти компроміс зі світом дорослих, влаштувати все так, шоб усім було добре. Яскраве підтвердження цьому — випадок із фарбуванням паркана.) Чому Том і Гек — друзі? Обидва хлопчики — з різних соціальних в, тому тітка Поллі не дозволяє Томові товаришувати із Геком. Однак у них є дуже важливі для дружби спільні речі: однакова любов до волі та пригод, не-сприймання насильства та примусу, почуття справедливості, відданості.
Рассказ написан для «Азбуки» , которую писатель выпустил в свет в 1872 году. Толстой заботился, чтобы в его «Азбуке» , как он говорил, все было «красиво, коротко, просто и, главное, ясно» .
В основе рассказа реальный случай произошедший с самим писателем во время его службы на Кавказе. В журнале «Русский вестник» Толстой познакомился с «Воспоминаниями кавказского офицера» , автором которых был полковник Ф. Ф. Торнау. Автор сообщает, при каких обстоятельствах он попал в плен к горцам, как пыталась ему полюбившая его абхазская девушка Аслан Коз, почему была неудачной его первая попытка побега и как ему удалось освободиться из плена. Толстой не только познакомился с воспоминаниями Торнау, но и воспользовался ими для своего рассказа «Кавказский пленник» . Толстой относил этот рассказ к образцовым произведениям «всемирного искусства» , выражающим «чувства, доступные всем людям» .
СЮЖЕТ ☆☆☆
В рассказе «Кавказский пленник» описывается история двух сослуживцев, попавших в плен к иноверцам татарам на вполне законных основаниях. По обычаем горцев, воинов можно захватить в плен и получить за них хороший выкуп или убить, если денег нет. Находясь в плену эти два человека поставлены в одинаковые условия. Однако Костылин подчиняется татарам, пишет письмо домой с прислать деньги для выкупа. Костылин подчиненный положению ждет выкупа и даже не пытается предпринять попытки побега. Этот человек слаб духом, с отсутствием характера. Костылин очень любит себя и в решающие моменты он готов пожертвовать другом и собственной честью, только чтоб себя и не причинить себе дополнительных страданий. А главный герой Жилин - его характер соответствует фамилии. Следовательно, делаем вывод: он крепкий, стойкий, жилистый. У него золотые руки, в плену он горцам, чинил что-то, к нему даже лечиться приходили. Этот человек с огромной силой воли, он готов идти к своей цели даже тогда, когда другим это кажется невозможным. Такой как Жилин никогда не сдается и никогда не оставит в беде, пусть и ценой своей жизни. На мой взгляд, у Жилина и Костылина одинаковые судьбы. Они оба служат в армии и оба очутились в плену. Но каждый проживает свою жизнь по своему, так и в рассказе «Кавказский пленник» каждый герой переживает выпавшие ему испытания по разному. Что то скопировала,но что то сама)))
удачки ☆~☆~☆
0,0(0 оценок)
Полный доступ
Позволит учиться лучше и быстрее. Неограниченный доступ к базе и ответам от экспертов и ai-bota
Оформи подписку
