2. Перечислите, какие «несчастья» придумал для бая озорной паренек: сломался нож, сдохла собака,...
3. В конце разговора мальчик решил порадовать бая. Какую «приятную» новость он ему сообщил?
4. Понаблюдайте за поведением бая во время разговора. Запишите несколько предложений, в которых показано, как он реагировал на сообщения мальчика. Образец: «Бай совсем ошалел»,
«Бай сидел, уставившись на меня вытаращенными глазами»...
5. Побеседуйте по вопросам:
а) Для чего Озорник решил сочинить несчастные случаи в усадьбе бая?
б) Удалось ли ему достичь своей цели?
в) Почему бай верил всему, что рассказывает мальчик?
г) Знал ли Озорник о том, чем закончатся все его проделки?
6. Прочтите заключительный отрывок по ролям. Передайте растерянность и страх бая, его грубость по отношению к мальчику.

​

Рассказ астафьева "конь с розовой гривой" учит разным вещам, заставляет задуматься над для начала, этот рассказ учит тому, что не надо врать. витя, если бы не соврал бабушке, не переживал бы так, ведь бабушка всегда ему говорила: "врать нехорошо." также, я уяснил из этого рассказа то, что уважение и место в компании друзей, можно заслужить благородными поступками. ведь в лесу, сашка заставил хитростью витю съесть все ягоды, а потом еще витя подумал, что таким образом заслужит его уважение и    сказал, что украдет калач у бабушки, а затем их "компания" растерзала рыбу, и убила стрижа. и наконец, важно запомнить то, что все заслуживают право на жизнь, и не важно, красивый или нет, маленький или большой. это можно подтвердить, ведь, как указано выше, витя с левонтьевскими растерзали рыбу просто за то, что она некрасивая, а когда подбили стрижа, то не стали ему . вот оказывается, как многому может научить этот рассказ

Булат Шалвович Окуджава народився 9 травня 1924 року в Москві в сім'ї партійних працівників. У 1937 році батьки Булата Окуджави були арештовані, батько — розстріляний, мати — заслана. Після арешту батьків жив з бабусею.

У 1940 році переїхав до родичів у Тбілісі, в 1942 році добровольцем пішов на фронт. Після закінчення війни вступив до Тбіліського державного університету, після закінчення якого працював учителем сільської школи в Калузькій області, потім — у Калузі.

У 1955 році, після повернення матері з табору, вступив до КПРС. У 1956 році він повернувся в Москву і почав виступати з авторськими піснями. З 1956 по 1961 роки працював у видавництві «Молода гвардія», в «Літературній газеті», в літературному об'єднанні «Магістраль».

У 1961 році він дебютував як прозаїк з автобіографічною повістю «Будь здоров, школяр». Після 1961 року офіційно не працював, займався творчістю. У 1962 році став членом Спілки письменників СРСР.

У 1968 році у Франції і Польщі були випущені перші диски з піснями Булата Окуджави. В СРСР диски з його піснями стали випускати тільки в середині 70-х років ХХ століття. У 1990 році Окуджава вийшов з КПРС, почав брати активну участь у політичному житті країни. Був членом комісії з помилувань при Президенті РФ; підписав «Лист 42-х» (1993); був членом комісії з Державних премій РФ.

23 червня 1993 року в Парижі відбувся останній концерт Булата Окуджави.

Булат Окуджава — один з найвідоміших представників жанру авторської пісні, його пісні та пісні на його вірші прозвучали більш ніж в 80-ти фільмах, серед них такі популярні кінокартини як «Біле сонце пустелі», «Зірка привабливого щастя», «Білоруський вокзал», «Ключ без права передачі». Серед найбільш відомих його пісень — «Ваше благородіє», «Опівнічний тролейбус», «Бери шинель, пішли додому», «Ми за ціною не постоїмо», «Надії маленький оркестрик», «Черговий по квітню», «Пісня про Арбаті», «Грузинська пісня» і багато інших.

Давайте вигукувати, один одним захоплюватися.

пишномовних слів не варто побоюватися.

Давайте говорити один одному компліменти —

адже це все любові щасливі моменти.

Давайте горювати і плакати відверто

то разом, то поврозь, а то поперемінно.

Не потрібно надавати значення злословити —

оскільки смуток завжди сусідить з любов'ю.

Давайте розуміти один одного з півслова,

щоби, помилившись раз, не помилитися знову.

Давайте жити, у всьому один одному потураючи, —

тим більше що життя коротке така.

Помер Булат Окуджава 12 червня 1997 року в Парижі, похований у Москві на Ваганьковському кладовищі.

У 1997 році заснована Державна премія імені Булата Окуджави, лауреатами якої стали Олександр Городницький, Юлій Кім, Олександр Дольський, Белла Ахмадуліна та інші.