Объяснение:
Безсмертна трагедія Шекспіра »Ромео і Джульєтта» залишила в моїй душі незабутнє
враження. Прочитавши його, я глибоко задумався про те, що таке любов і на що готові піти люди заради того, щоб любити і бути коханими. Крім того, Шекспір зачіпає
таку тему, як відношення не тільки між
молодими людьми, але і їх батьками.
Якщо задуматися, то стільки горя і смертей можна було б уникнути, якби Монтеккі і Капулетті домовилися б між собою і прийшли до примирення. Адже ці два шляхетних роду вже і не пам'ятали з чого почалося їх протистояння. Але їх впертість і недалекоглядність привели до настільки жалюгідного результату.
Однак, і після великої кількості років, проблеми нерозуміння дітей і батьків, а також безглузде неприйняття один одного залишається і донині актуальними. Такі ситуації, коли батьки проти того, щоб їхні діти були разом, не зникла і в наш час.
Але так як це описано у Шекспіра, змушує тремтіти і схилятися перед розгорнувся трагедією двох молодих людей, як хотіли любити один одного і бути разом, але обставини були проти цього. Таке пронесення через століття даної серйозної проблеми сприяли тому, щоб трагедія «Ромео і Джульєтта» увічнила себе безсмертну славу. вечіла собі безсмертну славу.
Крім того, безсмертним даний твір можна назвати і тому, як воно написано, яким вишуканим літературним
мовою. Навіть читаючи переклад, відчувається,
скільки краси і сенсу міститися в
кожному слові і рядку. Людина, яка вважає, що сюжет цієї трагедії побитий і вже не так актуальне, зобов'язаний прочитати цей твір хоча б через краси складу. І мені здається, почавши читати дане
твір, жодна людина не залишиться
байдужим до нього.
Навіть наступним поколінням, які будуть рости після нас буде цікаво познайомитися з безсмертний історією кохання двох нещасних молодих людей, які віддали свої життя, щоб бути щасливі разом не в цьому світі, а там де їх любові ніщо не перешкоджатиме. Адже жити в світі без любові не має сенсу.
Ромео і Джульєтта давно вже стали загальними іменами, які позначають
двох закоханих, які не можуть бути
разом з-за розбіжностей між батьками.
Вже один цей факт вказує на те, що дана трагедія не може бути викреслена з життя будь-якого покоління. У всі часи цікаво співпереживати щирою і чистої любові, яка готова пережити всі труднощі. Але коли ці труднощі заганяють в глухий кут, вихід є тільки один і все знають, чим це закінчилося.
ответ
"Собака-друг человека"-так хочется назвать небольшой рассказ Владимира Свинцова "Мой друг-Сенька",который рассказывает о человеке и собаке, об их отношениях (борьбе и дружбе), определяемых волей человека, и характером собаки. Образ четверонного "Сеньки..." впервые представшие перед нами в рассказе, достигли небывалой высоты эмоционально-психологического воплощения, что крайне редко можно встретить не только в произведениях писателей, но даже в жизни. Перед нами встает картина с первых строк, которая вызывает у наших героев чувство жалости за этого еще маленького, слепого и бес существа, безжалостно брошенного у забора, потащили его домой, у которых кошка проявляя материнские чувства, хотя и с брезгливостью, но принимает за приемного сына. Какое пронзительное психологическое наблюдение художника, роднящего, казалось бы, несовместимое-мужчина и щенок. Но в первом их едином и радостном движении шагнувшим навстречу друг другу. Трагедия в том, что человек ищет себе друга... именно друга среди четверонногих. Так человек находит выход из одиночества, так рождается у него любовь к жизни, к животным, а из нее-потребность "родственного внимания". Так складываются отношения между героем рассказа и Сенькой, и что особенно важно, герой разговаривает с взрослевшим щенком на равных, как друг с другом, товарищ с товарищем, старается угадать мысли собаки, кошки. Читая рассказ мы видим, как психологически тонко исследует (начинающий) писатель окружающий его животный мир. Читателю, вошедшему в образный мир писателя, открывается многое впервые, многое оказывается родным и созвучным, так вместе с Сенькой мы попадаем в лес, где и для нас оживают молчавшие прежде листы и травы, и сам лес, с пеньем кузнечиков становится радостным творцом природы. Здесь и первое радостное знакомство с природой, и собачье любопытство -"совать свой нос во всякие дела", которое приводит чуть ли не трагическому исходу... Сенька попадает в развилку- это доводит до комичной ситуации Радостное ощущение мира при этом не только не препятствует глубине осознания своего жизненного предназначения, но наоборот отчетливее и острее осознавать факты, явления, события внутреннего мира этого доброго человека. Завет доброты -не случайный мотив в рассказе Владимира Свинцова. Это может тот, кто сам многое испытал на собственном опыте, сам прочувствовал и пережил и это ему наполнить жизненной и психологической конкретностью, донести до читателя свои раздумья о четверон
огом друге. Не все удалось В.Свинцову, главное - раскрыть человека, его внутренний и духовный мир, как будто не существует самых близких, а живут на Земле лишь двое- щенок Сенька и его добрый даже без имени!). При этом свое собственное я употребляя во множественном числе-мы! И тут возникает вопрос, а сколько нас? Один, два, три... Это остается загадкой. Постигая окружающий мир Сенька интуитивно чувствует, где добро и зло, преданность и предательство человека. Именно предательство, здесь я не оговорилась, используя этот лексикон. Даже собака бывает верна своему хозяину, так будем же и мы более внимательны к четвероногому другу, -этому нам рассказ Владимира Свинцова "Мой друг -Сенька".
