Главная тема-противостояние человека и природы, разрушительное вмешательство людей в дикую природу.Нарушено равновесие в природе,сила человечества приводит к гибели животных.
А. Противостояние хищника и человека.
Основная мысль-бессмысленное убийство животных не может быть никогда оправданным.Охотник не тронул маленьких волчат,у которых кто-то убил мать,не ради пищи,а ради забавы.
Проблематика стихотворения-автор привлекает внимание читателей к бессмысленной жестокости людей.Природа требует охраны,иначе можно разорить леса,осушить степи,уничтожить животных,которых и так немного осталось в дикой природе.
Идея стихотворения-показать бессмысленность убийства животных,ради потехи.Оставив волчат сиротами,люди сеют ненависть животных к человеку.Гармония человека и природы разрушается, рождается ненависть и вражда,между людьми и живой природой.
В. Человек должен быть разумным в своих отношениях с природой.
Объяснение:
Объяснение:
Твір-роздум. Мамина пісня колискова
Мама… Найдорожча людина в житті кожного з нас. Закрий очі і прислухайся. І ти почуєш мамин голос. Він живе в тобі, такий знайомий, рідний. Його не сплутаєш ні з яким іншим. Навіть, коли станеш дорослим, завжди будеш пам'ятати мамин голос, мамині руки, мамині очі.
Ой, біжи, біжи, досадо, не вертай до хати
Не пущу тебе колиску синову гойдати.
Припливайте до колиски, лебеді, як мрії,
Опустіться, тихі зорі, синові під вії.
Колискова пісня! Скільки їх створив народ! Кожна мама має свою улюблену колискову пісню:
Будуть пташки прилітати
Та й будуть співати,
Дитиноньку малесеньку
Будуть присипляти.
Лагідний материн наспів засіває дитячу душу любов'ю до людей, до природи, до усього живого! Якби не мамина пісня, яким убогим було б наше життя. Вслухаєшся в мелодії колискових пісень і одразу уявляєш собі лагідне, втомлене обличчя матері, яка схилилася над своїм немовлям, бачиш лукаве личко, яке покліпує оченятками, з усіх сил намагаючись не заснути, щоб дослухати мамину пісню про сон-дрімо ту, про котика-котка, про чарівних птахів, про зозуленьку, про місяця-місяченька.
Ой ну, люлі, люлі
Налетіли гулі,Коли м'який, ласкавий тихий вечір
Лягає спати у траву шовкову,
Сон ніжний землю обійма за плечі —
Тоді я чую неньки колискову.
Або:
Мене там мати сповивала,
І сповиваючи, співала,
Свою нудьгу переливала
В свою дитину.
А яка чудова "Колискова" у Лесі Українки:
Місяць яснесенький
Промінь тихесенький
Линув до нас
Спи ж мій малесенький,
Пізній-бо час.
Не обійшли увагою цей жанр і композитори: мелодіями колискових пісень захоплювалися С. Гулак-Артемовський, І. Колесса, К. Квітка.
Повиростають діти, покинуть батьківську домівку, полинуть у світи, будуть у них свої діти, посріблить їм скроні сивина, але назавжди бринітиме у їхніх душах найніжнішою мелодією чарівна, сповнена безмежної любові і ласки, мамина колискова пісня, в якій і радість, і біль, і тривога, й надія, і найсвятіша любов материнська:
Дні дитинства, наче плин води…
Проліта дитинство, та у спадок
Зостається материна пісня, повна згадок,
Пам'ять зостається назавжди!
Сіли на колисці
В червонім намисті.
Стали думать і гадать,
Чим дитину дарувать:
"Подаруймо сонки-дрімки,
Сонки-дрімки в колисоньки,
Добрий розум в головоньки…"
Колискові здавна привертали увагу письменників і поетів. Всі вони зростали під материнську колискову пісню. І чи не саме ця колискова вклала в їхні душі спроможність творити, чи не сила материнської пісні проросла пагінцями поетичного таланту:
