Якщо підходити до проблеми смертної кари саме з позицій юриста та з
точки зору логіки кримінального права, то її вирішення ніби не становить
особливих труднощів. Оскільки йдеться про один із видів покарання, тобто, як і
будь-який інший вид, але ця найвища міра покарання має відповідати
загальним цілям покарання, сформульованим у законі, та основним природнім
правам людини. Так, смертна кара з точки зору противників проти неї
суперечить Основному закону, тобто Конституції. Адже встановлюючи на
10
своїй території смертну кару, держава не тільки відбирає життя у людини, вона
при цьому вона заперечує честь та гідність, соціальну цінність людської істоти
як мети існування держави та суспільства [7, c. 203].
Визнаючи абсолютну цінність життя людини, ставлення до неї як до
універсальної свідомої істоти, можна зробити висновок, що з позицій
загальнолюдської й переродженої, гуманізованої суспільної моралі смертна
кара є кроком назад в еволюції суспільства. Досліджуючи дану проблематику
можна й надалі розширено вивчати та аналізувати суть покарання у вигляді смертної кари в різних правових системах світу.
З метою посилення контролю за дотриманням прав людини в сектах Постанова Європейського Парламенту «Про секти в Європі» містить рекомендації державам-членам, а
саме:
1) судам і правоохоронним органам дієво
використовувати існуючі «на національному рівні правові акти та інструменти», щоб
«протистояти порушенням основних прав,
відповідальність за які несуть секти»;
2) «посилити взаємний обмін інформацією про феномен сектантства»;
3) держави-члени повинні перевірити, чи
«є діючі їхні податкові, кримінальні та судово-процесуальні закони достатніми, щоб запобігти можливості здійснення такими групами протиправних дій»;
4) запобігати «можливості отримання
сектами державної реєстрації»;
5) виявляти й використовувати «найкращі методи з обмеження небажаної діяльності
сект»
Объяснение:
