в «психології мистецтва» виготській резюмує свої роботи 1915-1922 років, підводить їх підсумок. разом з тим ця книга готує ті нові психологічні ідеї, які склали головний внесок виготського в науку, і розвитку яких він присвятив все своє подальше -- на жаль, дуже коротке -- життя.
л.с. виготський підходить до витворів мистецтва як психолог, але як психолог, що порвав із старою субєктивно-емпіричною психологією. тому в своїй книзі він виступає проти традиційного психологізму в трактуванні мистецтва. вибраний їм метод є обєктивним, аналітичним. його задум полягав в тому, щоб, аналізуючи особливості структури художнього твору, відтворити структуру тієї реакції, тієї внутрішньої діяльності, яку він викликає. в цьому виготській бачив шлях, що дозволяє проникнути в таємницю неминущого значення великих витворів мистецтва, знайти те, через що грецький епос або трагедії шекспіра дотепер продовжують, за словами маркса, «доставляти нам художню насолоду і у відомому відношенні служити нормою і недосяжним зразком».
аналіз структури художнього твору і складає головний зміст «психології мистецтва» виготського. звичайно аналіз структури звязується в нашій свідомості з уявленням про аналіз чисто формальному, відвернутому від змісту твору. але у виготського аналіз структури не відволікається від змісту, а проникає в нього. адже зміст художнього твору -- це не матеріал, не фабула; його дійсний зміст є дієвий його зміст -- те, що визначає специфічний характер естетичного переживання, що викликається ним. зміст, що так розуміється, не просто вноситься в твір ззовні, а осмислюється в ньому художником. процес творення цього змісту і кристалізується, відкладається в структурі твору, подібно тому як, скажімо, фізіологічна функція відкладається в анатомії органу.
дослідження «анатомії» художнього твору відкриває багатоплановість адекватної йому діяльності. перш за все, його дійсний зміст вимагає подолання властивостей того матеріалу, в якому воно себе утілює, -- тієї речовинної форми, в якій воно знаходить своє існування. для передачі теплоти, одушевленої і пластичності людського тіла скульптор обирає холодний мармур, бронзу або шарувате дерево; розфарбованій восковій фігурі не місце в музеї мистецтв, швидше -- цей твір для паноптикуму.
предметом дослідження в «психології мистецтва» є твори художньої літератури. їх аналіз особливо важкий внаслідок того, що їх матеріал є мова, тобто матеріал смисловий, релевантний утілюваному в ньому змісту. тому-то в літературно-художньому творі те, що реалізує його зміст, може здаватися спі з самим цим змістом. насправді ж і тут відбувається “развтілення” матеріалу, але тільки развтілення не речовинних його властивостей, не «фазичної сторони» слова, як сказав би пізніше виготській, а його внутрішньої сторони -- його значень. адже значення художнього твору упереджено, і цим він підіймається над байдужістю мовних значень.
одна із заслуг л. с. виготського -- блискучий аналіз подолання «прозаїзму» мовного матеріалу, піднесення його функцій в структурі творінь художньої літератури. але це тільки один план аналізу, що абстрагується від головного, що несе в собі структура твору. головне -- цей рух, який виготській називає рухом «противовідчуття». воно-то і створює вплив мистецтва, породжує його специфічну функцію.
Өмірдің мәні - қарапайым адам бола білуде, әрбір сәттен ләззат алуда, талпыныс жасауда, әрбір нәрсенің байыбына жетіп қастерлеуде. Бұл негізінде мынадай деп қадап, пішіп, кесіп, қатып қалатын нәрсе емес. Әр адам үшін әр түрлі.
Кейде өзімді түкке тұрғысыз жаны бар тіршілік иесі секілді сезінемін, қарадай көңіл-күйім құлазып, басым ауған жаққа кетіп қалғым келеді. Бой сергіту үшін көшеге шығам: мүгедектер арбасына таңылған жандарды, өмір басқа салғандықтан жол шетінде қайыр сұрап отырған әйелдер мен бала-шағаларды, ішкілікке салынып кетіп отбасынан кетіп көшеге беттері көнектей боп көгеріп жүрген кей жандарды көргенде мен АЛЛАһқа жалбарынып асылық-пендешілік ойларым үшін шын жүректен кешірім тілеймін, менікі ессіздік, тіпті еркелік екенін түсініп ұяламын. Менен мың есе жағдайы төмен, мұқтаждық көріп жатқан жандар бар. Өкініштісі, анда-санда қалтамдағы бес-он тиыныммен көмектескенім болмаса (оны бұлдап тұрғаным жоқ), қоғамды жақсарту үшін, ел мен жұртқа пайдалы заттар істегенім қайда? Мен еңсемді түсіретіндей қиямет-қайым жоқ, он екі мүшем иншаллаһ аман-сау, өмірден баз кешкенім орынсыз, күресу, күресу, тек қана күресу тұр алдымда.
