Есе на тему "Художній світ початку 20ст."

Вiрш  п. тичини «пам’ятi тридцяти»  уславлює подвиг студентiв та учнiв, якi прийняли бiй пiд крутами й полягли за незалежнiсть своєï батькiвщини. це — цвiт украïнськоï нацiï, щирi патрiоти, якi дiлом довели свою вiдданiсть рiдному краєвi: трагедiя довгий час замовчувалася, й тiльки вiрш поета нагадав про цей подвиг, збудив совiсть i свiдомiсть украïнцiв. «пам’ятi тридцяти» аналіз вірша жанр «пам’ятi тридцяти»  — громадянська лірика в основу твору «пам’яті тридцяти» покладено дійсні події, що відбулися 29 січня 1918 року. проти регулярної більшовицької армії виступили юні патріоти-українці. загиблих у бою під кругами юнаків поховали в києві на аскольдовій могилі. вид лірики: громадянська. жанр: вірш-реквієм. віршовий розмір —  тристопний-чотиристопний хорей із пірихієм та усіченими  стопами. римування: перехресне; римуються окремі звуки: їх — молодих, цвіт — світ, рука — ріка, покарай — край, святих — їх. провідний мотив. у творі «пам’яті тридцяти» п. тичина зобразив приклад самопожертви молодих патріотів заради батьківщини, утвердив ідею патріотизму й гуманізму, засудив жорстокість, терор і класову ненависть. композиція твору. вірш має кільцеву композицію. поезія «пам’яті тридцяти» складається з п’яти строф. поезія починається й  закінчується рядками: «на аскольдовій могилі поховали їх». образи твору. ліричний герой — це збірний образ тридцяти юних захисників україни, які загинули, захищаючи незалежність батьківщини. це тридцять мучеників, цвіт нації. у творі багато образів-символів: сонце, вітер, дніпро. символічним є й образ каїна, який підняв руку на патріотів рідної землі. «пам’яті тридцяти» художні засоби: епітети «славних, молодих», «український цвіт», «кривава дорога», «коханий край» окреслюють смисловий візерунок вірша; метафори: «квітне сонце, грає вітер», «рука посміла знятись», «вмерли в новім заповіті»; риторичні оклики «на аскольдовій могилі український цвіт! », «боже, покарай! » зрозуміти ідею вірша — показати подвиг патріотів україни; риторичні питання «на кого посміла знятись зрадника рука? », «на кого завзявся каїн? » оцінку ліричним героєм того, що відбулося; рефрен: «на аскольдовій могилі».

джерело:   довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua

Шум прибоя..

Волны хлещут в разные стороны, будто в стакане вода, когда ты её чуть не пролил.

Время близится к вечеру.

Алый закат пытается светить и показать, что он есть, сквозь эти величавые всплески воды, которые врезаются во скалы.

Погода портится всё больше и больше, из-за чего ветер набирает обороты в своей скорости, заставляя волны постепенно увеличиваться в размерах.

Море необъятных масштабов, что поражает, ибо ты даже представить не можешь насколько оно больше.. вообще..

Ветер усиливается. Люди из деревушки неподалеку начали мельтешить: многие побыстрее хотят укрыться от скорого дождя, кто-то и вовсе направил свой взор ввысь, чтобы оценить возможные повреждения, из-за скоропортящийся погоды.

Подобные явления в природе- пугают людей. Не многих, учитывая, что одна девушка (почему-то) стоит, и как бы... Наслаждается(?) происходящим, наблюдая за быстросменной погодой, стоя над обрывом скалы, что у подножия плещутся волны.

<i>Девочка влюбилась в море

Оно звало ее за собой

Солнце освещало тропою

Путь овеянный мглой...</i>

-Море волнуется раз

Море волнуется два

Море волнуется три...

Она запела.

Каждому понятно, мол это заклинание. Ибо, после её слов волны увеличились и ветер усилил свои манипуляции.

Этот голос... Женский... Он так красив и мелодичен. Слова будто задевают за живое, они что-то значат, но что?

Мурашки покрывают всё тело, и приятно, и странно.

Голос- он нагоняет страх, из-за чего изнутри начинает разъедать какое-то предчувствие(?).

Посмотрим..

-Море волнуется раз

Море волнуется два

Море волнуется три...

Она продолжила.

Слова повторялись, но энергия исходящая из них... увеличилась, стала напористей.

-Маменька..прости... Маменька, прости...

Из-за этих слов у девушки стоящей над обрывом, где уже волны чуть-ли не доходили до её стоп, навернулись слёзы, ибо она сказала их с огромнейшей болью и большим, исходящих из них- смыслом.

<i>Ты не успеешь проснуться

Кричали ей птицы вдали

Дайте хоть раз в любви захлебнуться

Вздохнула и ринулась вниз...</i>

-Море волнуется раз

Море волнуется два

Море волнуется три

Море волнуется раз

Море волнуется два

Море волнуется три..

На этом конец. Последний куплет... Он погубил её.

Начав допевать последние, окончательные слова, она была на грани. Эмоции, будто вихрь.

Прям такой же, как тот, что окружал её. Он полностью состоял из воды. Эта вода могла убить её.. и убила.. больно, как же ей было больно!

Видимо, она добивалась именно этого..

Мне жаль, но мы и так, ничего не смогли бы сделать.

Закат.. Красивый..

Волны утихли, словно их и не было.

Всё утихло...

Люди постепенно начали выходить из дому, чтобы понять, точно ли это конец, иль ожидать можно всякого?