Раскрытие темы бедности
"Если ты родился бедным, то это не твоя вина. А вот если ты умер бедным, то в этом никто не виноват кроме тебя."— Билл Гейтс
Капиталистическая игра такова — что есть богатые, средние и бедные.
Но, что будет если исчезнит класс бедных?
Источник всякого богатства, помимо богатств природы, — человеческий труд. Чтоб этот труд продолжал быть, продолжал развиваться нужны те, кто будут работать и те, кто будут руководить. Так было, есть и должно оставаться.
Если все станут богатыми, то кто станет производить для жизни всего общества средства существования? Например выращивать скот, выпекать хлеб, строить дома. В стремлении ответить на этот вопрос и подтолкнуло людей создать государство. Его главная задача с первых же дней существования, помимо охраны и защиты, — вынуждать бедного постоянно работать на богатого. А чтобы насильно принудить создали постоянно действующие инструменты власти : тюрьмы, милицию, криминальную и политическую милиции, жандармерию и особые войска.
Но, что будет если все-таки такое случится — бедные исчезнут?
Все станут ровно богаты в меру своих представлений о богатстве тогда, когда сознание каждого человека измениться настолько, что каждый перестанет делать различие между своим и чужим. Всем естественно захочется это улучшать, преумножать, но когда-нибудь их развитие остановится и начнется деградация.
Бедному все же всегда есть к чему стремиться даже духовно. У бедного человека есть свобода в определенном смысле. У богатых есть свои условности, огромная гордость которую все время нужно подпитывать материальными красивыми вещами. У богатых точно такой же риск умереть как и у бедных, одни от зависти и желания погибают, другие от голода. Деньги привлекают воров и агрессоров, которые готовы биться за наследство.
У бедного всегда есть стремление к своей цели. У богатого цели быстро кончаются, вот так и получается что берут плохие вещи в свои руки. Деньги привлекают алчных людей, которые прикидываются друзьями либо возлюбленными. Бедный может быть уверен в том, что любят его а счет в банке. Нищему нечего терять. Он не может разориться либо лишится особого статуса. Так и появляются духовные ценности у бедных, им проще свою душу. Получить вечные богатства, которые всегда будут с ними. И он ценит воду, хлеб, свое выживание, свою жизнь.
чужого народу, гине на чужині.
Байрон в західноєвропейській літературі вважається типовим представником романтичного напрямку, але його поезії помітно відрізняються від творів інших поетів-романтиків. Ліричний герой Байрона не ховається від життєвих негараздів, а сміливо виступає на боротьбу проти ворожого світу. У своїх поетичних творах поет зображував героїв, яки вступали у протиборство з усім світом один на один.
Якщо б у мене була можливість написати Байрону листа, я б зробив це приблизно так:
«Доброго вам здоров’я, вельмишановний лорд Джордж Байрон!
Ви мене не знаєте та й не можете знати, адже я живу набагато пізніше Вас. Та вже те, що я Вам пишу, може сказати про те, що Вашу творчість гідно оцінили нащадки, які й досі насолоджуються Вашими неперевершеними поетичними творами.
З часу Вашої загибелі пройшло багато часу і сьогодні Вас вважають одним з найяскравіших представників і родоначальників філософського романтизму у літературі. Створена Вами течія надала змогу талановитим митцям Вашої та наступних епох заявити про самоцінність творчої особистості, протиставити цю особистість консервативній, обережній посередності.Ваші, Джордж Байрон, цінності, які з часом стали основою романтичної літератури – це, на мій погляд, право на реалізацію як в житті, так і в літературі, самотність та нерозуміння, трагічний розрив суспільства і особистості. І це Ви довели своїм життям, адже прагнення до свободи у Вас було не тільки літературною декларацією, воно не зводилося лише до співчуття борцям за свободу, воно привело Вас до особистої участі у визвольній боротьбі грецького народу.
Ви бачили горе і смерть, зрадників і героїв своїми очами. Ви розуміли, що Ваш шлях, як шлях будь-якого солдата – це смерть за рідну землю і народ, це подвиг, який ніколи не буде забутим.
Не забуде Вас і Ваш народ, поки буде вільним. Ви загинули, але кров Ваша потекла не по землі, а по жилам Ваших нащадків у всьому світі. І я вважаю, що Вас, як героя, не варто оплакувати. Ваш подвиг повинен оспівуватися в наш час і в майбутньому, тоді він ніколи не буде відданий забуттю:
«Але сліз не буде на очах:
Плач образив би славний прах…».
Хоча Ви, лорд Джордж Байрон, не зараховували себе до героїв і просто боролися плечем до плеча з простими греками, оспівували у своїх віршах розум і мужність людини, цінували і любили життя, як безцінний дар, який ніколи не повториться, але який прославити можна, народ оплакував Вас як справжнього героя.
Дякую Вам за вашу незвичайну творчість, за ваші поезії, які до мені знайти відповіді на багато питань, важливих у житті будь-якої людини, незалежно від того, в яку добу і в якому суспільстві часи вона живе.
Прощавайте, лорд Джордж Байрон!
З повагою, Ваш прихильник».
