Слово "балада" прийшло до нас з провансальської мови і означає "танцювальна пісня". Балади виникли десь у середньовічній Франції . Вони тісно пов'язані з переказами, народними легендами, поєднують у собі риси розповіді і пісні. В Європі, у кожній з країн, існували свої балади: в Англії про народного героя Робін Гуда, у Німеччині – про лицарів, у Франції – про кохання…
У баладах відображаються драматичні конфлікти або ж фатальні обставини в житті людини. Події, що відбуваються в баладі, оцінюються з позицій усталених принципів народної моралі.
Українські балади існували з сивої давнини, їх історія губиться десь у давньоруському епосі. Ніхто вже давно не пам"ятає їхніх авторів, тому ці твори й називають народними. Однією з найдавніших в українському фольклорі називають баладу «Ой летіла стріла». В ній співається про те, як бідна вдова втратила єдиного сина, і його оплакують найближчі люди:
«Де матінка плаче,
Там Дунай розлився.
Де плаче сестриця,
Там слізок криниця.
Де плаче миленька,
Там земля сухенька».
Як бачимо, текст балади дуже поетичний, образний, викликає почуття жалю, печалі, туги за загиблим.
Інша старовинна балада – «Бондарівна», про горду та хорошу дівчину з міста Богуслава, яка не прийняла кохання польського пана:
«- Ой чи волиш Бондарівно ти зі мною жити,
А то будеш, Бондарівно, в сирій землі гнити.
Ліпше мені, пан Каньовський, в сирій землі гнити,
Ніж з тобою по неволі на цім світі жити».
Дівчина вибрала смерть і загинула від руки ошаленілого від кохання пана.
Балада як жанр має свої особливості поміж інших фольклорних жанрів. Балада має сюжет із зав»язкою, кульмінацією та розв»язкою. Балада обов»язково передає емоції самого автора і виконавця, а також почуття героїв. У баладі реальні події поєднуються з фантастичними. У баладі події часто відбуваються на фоні фантастичного пейзажу. Балада часто містить у собі якусь таємницю. У сюжеті балади багато діалогів. При цьому балада не може бути занадто довгою; будучи лаконічною, балада містить глибокий зміст.
Збирати, вивчати, виконувати балади, даруючи їм друге життя, - дуже цікаво та повчально. Так ми глибше пізнаємо емоційний світ життя, національного характеру народу.
Будинок місіс Хіггінс. Приїжджають Хіггінс і Пікерінг, скаржаться на зникнення Елізи. Хіггінс зізнається, що відчуває себе без Елізи як без рук. Він звик, що вона в курсі всіх його справ, знає, на коли призначено зустрічі і знає, що і де лежить в будинку.
Слуга доповідає про прихід батька Елізи. Дуліттл дуже змінився, тепер він виглядає як заможний буржуа. Він в обуренні накидається на Хіггінса за те, що з його вини йому довелося змінити звичний іб життя і стати через це набагато менш вільним, ніж раніше. Виявляється, кілька місяців тому Хіггінс написав в Америку одному мільйонеру-філантропу, засновнику «Ліги моральних реформ», що найоригінальніший мораліст у всій Англії – це Альфред Дуліттл, простий сміттяр. Мільйонер недавно помер, а в заповіті залишив Дуліттлу три тисячі фунтів річного доходу за умови, що Дуліттл буде читати лекції в його Лізі. Тепер він забезпечений буржуа і змушений, всупереч своїм переконанням, дотримуватися канонів традиційної моралі. Сьогодні, наприклад, він офіційно одружується на своїй багаторічній співмешканці.
Місіс Хіггінс висловлює полегшення, що батько тепер може подбати про свою дочку і що майбутнє Елізи не викликає побоювань. Вона зізнається, що Еліза тут, у верхній кімнаті. Хіггінс, однак, і чути не бажає про те, щоб «повернути» Дуліттлу Елізу.
З’являється Еліза. Всі залишають її наодинці з Хіггінсом, і між ними відбувається рішуче пояснення. Хіггінс ні в чому не кається, вимагає, щоб Еліза повернулася, і відстоює своє право на безцеремонну поведінку. Елізу це не влаштовує: «Мені хочеться ласкавого слова, уваги. Я знаю, я проста, темна дівчина, а ви джентльмен і вчений; але все-таки я людина, а не порожнє місце ». Еліза повідомляє, що знайшла іб здобути незалежність від Хіггінса: якщо він не вибачиться, то вона відправиться до професора Непін, колеги Хіггінса, стане у нього асистенткою і розкриє йому методику навчання, розроблену Хіггінсом.
Місіс Хіггінс і гості повертаються. Хіггінс демонстративно весело доручає Елізі по дорозі додому купити сир, рукавички і краватку. Еліза презирливо відповідає «Купіть самі» і відправляється на весілля батька. П’єса закінчується відкритим фіналом.
Джерело: https://dovidka.biz.ua/pigmalion-korotkiy-zmist
