В цьому році зима Не вдягала білої свити. Часом вже й приміряла, Та хтось її зразу крав. Пошукала, поплакала... Що ж робити? — Бідувала в старій Із тодішніх зів'ялих трав. Як коли лютувала, Стелила рядно1 ожеледиць2 Сперечалася з морем, Несла сум'яття вітрів. Все збиралась на силі, Та не встигла огледіться, Як проснулись дерева І на Одрі3 лід потемнів. Крига буйно ломилась У відкриті двері протоки. Лід кришився, б'ючись об каміння берегове... І нарешті по Одрі — темній, широкій — на останній крижині самотня чайка пливе. - Ти куди ж розігналась? Чи бува не до самого моря? Чайки держаться гурту, А ти відпливеш одна. А крижина тонка. А крижина майже прозора... Ну, а що, як її Підмиє вода весняна? Ну, а що, коли їй та удержать тебе несила? Затріщить і відломиться... Піде вода кругами... — Дивна людино! Я ж маю крила. Нащо крилатим ґрунт під ногами?
0,0(0 оценок)
Полный доступ
Позволит учиться лучше и быстрее. Неограниченный доступ к базе и ответам от экспертов и ai-bota
Оформи подписку
