Відповідь:
Думаю, що мова йде про українського письменника Богдана Лепкого. Якщо це так, то обирайте, що Вам більше подобається і підходить.
Богдан Лепкий був найстаршою дитиною в сімʼї. Крім нього у його батьків народилося ще семеро дітей, троє з яких померли маленькими від дифтерії. Народився Богдан Лепкий на хуторі Кривенький, дитинство його пройшло в селі Крегулець (сьогодні село Чортківського району Тернопільської області).
Батько Богдана був священником і освідченою людиною, тому з дитинства хлопчик захоплювався книгами, цікавився історією рідного краю, фольклором, легендами, віруваннями, обрядами.
Богдан навчався аж у трьох університетах – Віденському, Краківському, Львівському.
Його творча спадщина становить понад 80 власних книг.
Лепкий змалечку грав на скрипці, чудово співав, знав безліч народних пісень. Але перевагу віддав малярству, де також проявляв неабиякі здібності. Але завдяки Андрію Чайковському віддав перева-гу літературі.
Писати почав дуже рано. Писав багато, переважно вірші, оповідання, п’єси, перекладав твори німецьких і польських письменників.
З 1899 року аж до смерті Богдан Лепкий прожив у Кракові, проте ніколи не поривав зв’язків з рідною землею, щорічно приїжджав до Львова, відвідував близькі з дитинства місця.
Богдан Лепкий усе життя кохав Олександру (Лєнду) Лепку. Вона вразила його гордою поставою та ніжними фіалковими очима. Однак близькі були проти їх одруження, оскільки Лєнда доводилась Богданові родичкою — була донькою його дядька по батькові. Богдан не хотів жити без своєї коханої, й родина змушена була поступитись: 2 лютого 1897 р. з дозволу Папи Римського відбулося вінчання молодої пари у міській коломийській церкві. Подружжя жило добре, виховували трьох дітей (Софія-Євгенія, Наталія, Лев-Ростислав).
Його дружина померла у 1937 році від раку горла. Цю непоправну втрату Богдан Лепкий переживав дуже тяжко. А через 4 роки не стало його самого .
Пояснення:
Відповідь:
Я
«Я чекіст, але я і людина» (герой про своє роздвоєння).
«Я, главковерх чорного трибуналу комуни, — нікчема в його руках (доктора Тагабата), яка віддалася на волю хижої стихії».
Доктор Тагабат
«Злий геній, безжальний до своїх жертв». «Я бачу тільки білу лисину й надто високий лоб».
Андрюша
«Похмурий, наївний, печальний».
«Андрюшу призначили в “чека”, проти його кволої волі. Цей невеселий комунар, коли треба енергійно розписатись під темною постановою — “розстрілять”, завше мнеться, завше не ім’я і прізвище на суворому життьовому документі ставить, а незрозумілий та химерний хвостик».
Дегенерат
«Вірний вартовий із дегенеративною будівлею черепа. Мені видно лише його трохи безумні очі, але я знаю: у дегенерата — низенький лоб, чорна копа розкуйовдженого волосся й приплюснутий ніс. Мені він завжди нагадує каторжника, і я думаю, що він не раз мусів стояти у відділі кримінальної хроніки».
Пояснення:
