сонЯ20101
12.09.2022 11:11

• Прочитати уважно текст і виконати завдання 4-10.
(1) Місто - одне з наймогутніших та найповніших уособлень культури. Але поруч із культурою розвивається також цивілізація. У сучасному світі ці два складники розвитку людства найчастіше виявляються ворожими одна одній. Культура ховається від наступу технічного прогресу або й зовсім зни­кає. Жителі сучасного міста, яким би воно не було - стародавнім чи новим, великим чи маленьким, столичним чи провінційним, часто почуваються в місті - навіть у власному! - ніяково, а то й з острахом. Тут не важко не тільки розгубитись, але й загубитись. Забагато авто, що з гарчанням про­літають повз хідники, на яких яблуку ніде впасти. Величезні будинки, що оточують нас, як ворожа озброєна армія. Широченні майдани, перетнути які - справжнє геройство. Натовп, що о будь-якій годині вирує неначе на карнавалі.
(2) Сучасне місто обернулось на протилежність того, чим воно було від початку. З місця, де людина могла жити, почуваючись захищеною від сти­хій та зовнішніх ворогів, воно перетворилося на агресора, котрий майже уне­можливлює індивідуальне буття. Більшість мешканців сучасних міст живе в однакових типових будинках, у стандартних квартирах, умебльованих стандартними речами, з однаковим для всіх набором теле- та радіопрограм, зі спільними для всіх крамницями й транспортними засобами, де у натовпі ми стаємо мимоволі лише часткою чогось велетенського й доволі ворожого.
(3) Мимоволі ми змушені пристосовуватися до шаленого ритму та темпу сучасного міста. Воно несе нас за течією, з якої так важко вирватись. Суціль­ний стрес! Але його можна подолати, якщо навчитися розуміти місто, навчи­тися не виживати, а жити в ньому, говорити його мовою.
Спробуйте, хоч не на довго, виринути з потоку й залишитись із містом сам на сам. Придивіться до нього, відчуйте рухи його гігантського тіла. Спробуйте уявити, що воно — велетенська жива істота, дуже схожа на людину. Вулиці — це кістки, споруди — м’язи, озера й річки — кровоносні судини, парки й сади — волосся, а електричні дроти — то напружені нерви. «Серце» міста його жителі і гості традиційно пов’язують з якимось важливим місцем: вули­цею чи майданом, історичною пам’яткою або храмом святого, що є охоронцем міста. А от душу міста кожен повинен відшукати свою, особливу, поєднавши її з власними відчуттями та переживаннями (В. Осьмак).
4. Стиль мовлення прочитаного тексту
А Художній. Б Розмовно-побутовий.
В Науковий. Г Публіцистичний.
5. Кілька складних синтаксичних цілих містить
А Перш. абзац. Б Друг. абзац. В Трет. абзац. Г Четвер. абзац.
6. Паралельний тип зв’язку речень характерний уривку тексту
А Місто — одне з наймогутніших та найповніших уособлень культури. Але поруч із культурою розвивається також цивілізація. У сучасному світі ці два складника розвитку людства найчастіше виявляються воро­жими одна одній.
Б Величезні будинки, що оточують нас, як ворожа озброєна армія. Широ­ченні майдани, перетнути які — справжнє геройство. Натовп, що о будь- якій годині вирує неначе на карнавалі.
В Жителі сучасного міста, яким би воно не було — стародавнім чи новим, великим чи маленьким, столичним чи провінційним, часто почува­ються в місті — навіть у власному! — ніяково, а то й з острахом. Тут не важко не тільки розгубитись, але й загубитись.
Г Суцільний стрес! Але його можна подолати, якщо навчитися розуміти місто, навчитися не виживати, а жити в ньому, говорити його мовою.
7. Тільки паралельний тип зв’язку речень присутній у
А 1-му абзаці. Б 2-му абзаці. В 3-му абзаці. Г 4-му абзаці.
8. Займенник як засіб зв’язку речень у тексті вжито в уривку.
А Культура ховається від наступу технічного прогресу або й зовсім зни­кає. Жителі сучасного міста, яким би воно не було, часто почуваються в місті — навіть у власному! — ніяково, а то й з острахом.
Б Мимоволі ми змушені пристосовуватися до шаленого ритму та темпу сучасного міста. Воно несе нас за течією, з якої так важко вирватись.
В Сучасне місто обернулось на протилежність того, чим воно було від початку. З місця, де людина могла жити, почуваючись захищеною від стихій та зовнішніх ворогів, воно перетворилося на агресора, котрий майже унеможливлює індивідуальне буття.
Г «Серце» міста його жителі і гості традиційно пов’язують з якимось важливим місцем: вулицею чи майданом, історичною пам’яткою або храмом святого, що є охоронцем міста. А от душу міста кожен пови­нен відшукати свою, особливу, поєднавши її з власними відчуттями та переживаннями.
9. У другому абзаці тематичним реченням є
А Перше. Б Друге. В Третє. Г Четверте.
10. Серед виділених слів у першому абзаці тексту відомим є
А Одне з уособлень культури. Б Цивілізація.
В Від наступу технічного прогресу.
Г Мешканці сучасного міста.

Нажмите на рекламу ниже и сразу увидите ответ
Популярные вопросы:
Ответ:
greenlyte09
07.08.2022 07:19

Поснідавши, Гнат узяв сокиру і подався на двір.


Займався пишний січневий ранок. Золотий промінь сонця перелинув зі сходу на захід, і вершечки синіх хмар зайнялись червоним полум’ям.


Сонце, мов здорова червона діжа, випливало з-за краю землі та обгорталось блискучими хмарками, що спалахнули від сонячного проміння, мов солома від вогню.


Гнат оглянув хуру дров, що привіз учора з лісу, і заходився рубати їх. Стук сокири по сухому дереву далеко котився в рожевому морозному повітрі…


Помивши посуду після обіду та поприбиравши в хаті, Настя сіла на лаві під вікном вишивати сорочку й закинула на шию червону та чорну заполоч.


Біле шитво вкрило її коліна. Настя взялась до роботи та ще раз глянула на хату. В хаті було чисто та гарно, як у квітничку. З білих стін дивились гарні боги, заквітчані сухим зіллям, обвішані рушниками. Чепурний комин білів, аж сяяв. Долівка була гладенька та жовта, як віск. Веселий ранішній промінь грав на полив’яних мисках, що стояли в миснику, ушиковані, як військо.


Настя любила свою веселу, теплу хату. В сій маленькій хатині зазнала вона щастя.

0,0(0 оценок)
Ответ:
proovdnik
07.05.2022 06:51
На жанровій картині М. Дерегус відобразив один із можливих епізодів життя юного Тараса Шевченка. 

Дія відбувається під селянською хатою, що стоїть на горбочку край села. У центрі — старий кобзар із малим поводирем, а навколо стоять селяни і зачаровано слухають невеселу оповідь. Тут і молода господиня зі своїм сімейством, і косарі, що повертаються додому після цілоденної праці, і старенька бабуся, і Тарас. Він стоїть найближче до кобзаря, ловить кожен рух, вслухається в кожне слово. Пісня проймає його до глибини душі. Про це говорить зосереджений погляд, недитяча задума. 

Засмучені обличчя селян засмаглі від вітру і сонця. Тяжке життя, непосильна праця наклали свій відбиток. На картині переважають синій, бузковий, голубувато-сірий кольори. Вони передають настання вечірньої прохолоди. Барви нечіткі, бо на землю вже спускається ніч. 

Скоро згасне день, кобзар понесе свої пісні далі, але селяни ще довго пам'ятатимуть його сповідь про життя в неволі, про ту іскорку надії, яку вселив співець у їхні душі.
0,0(0 оценок)
Полный доступ
Позволит учиться лучше и быстрее. Неограниченный доступ к базе и ответам от экспертов и ai-bota Оформи подписку
logo
Начни делиться знаниями
Вход Регистрация
Что ты хочешь узнать?
Спроси ai-бота