Зоопарки — отличное место для отдыха и получения позитивных эмоций. Если это, конечно, не закуток с замученными зверями в каком-нибудь Гадюкино. И зоопаркам приходится бороться за посетителей с гораздо более раскрученными развлечениями. Конкуренты у них — не другие зоопарки (много ли вы знаете городов, где зоопарков больше, чем один), а телевидение, кинотеатры, компьютерные игры и интернет.
Чтобы выжить в такой среде, многие зоопарки обращаются в рекламные агентства, а те, в свою очередь, предлагают им коммуникационные решения, мимо которых невозможно пройти. Животные безумно фотогеничны и фактурны. И эта же самая фактура позволяет находить множество прелюбопытных решений для принтов и партизанки.
У квартирі на 5 поверсі, жила Ніна Степанівна - мудра жінка літнього віку. Онук прийшов до своєї бабусі після уроків. Уроків було чимало, тому Андрійко зголоднів.
-Бабусю, привіт! Як у тебе справи?
-О, Андрійчику, привіт. Все чудово. Читаю нову книжку, - говорила бабуся -,ти напевно зголоднів, іди поїж, на столі обід.
-Дякую бабусю.
Тим часом, бабуся сиділа і читала свою улюблену книгу "Майстер і Маргарита". Ця книжка так захоплювала Ніну Степанівну,що вона зачитувалася. Одного разу Ніна Степанівна читаючи, повернулася до телевізора, подивилася новини і десь поклала свої окуляри, що вона загубила їх. Вона звернулася до Андрійка.
-Андрійко,ходи сюди
-Так бабусю
-Онуче, до знайти мені мої окуляри, а то я дуже хочу прочитати книжку,-казала бабуся,-перелазила усю хату і ніде не найшла..
-Добре,зараз почнемо.
Андрійко почав шукати очки. Він був справжній професіональним пошуковцем. Через 30 хвилин пошуків, окуляри знайшлися - у шафі.
-Бабусю,ось твої окуляри - у шафі!
-Любчику,дякую тобі!
Після цього, бабуся з онуком, дочитували книгу "Майстер і Маргарита", яка закінчилася вічним покоєм Майстра і Маргарити.
