Вітер з гаєм розмовляє,шепче з осокою,пливе човен по Дунаю один за водою. Аж ось з хлопцем старий кобзар в село шкандибає, в руках чоботи,на плечах материна торбина у старого; а дитина! в гаю сонце сходить, у гай і заходить по долині увечері козак смутний ходить.
