Я писал это сочинение под свой край изменеш чучуть вот (я сам писал)
И я смотрю — я просто очарован!
Уже вдали край неба засиял.
Так здравствуй,
Здравствуй,
Утро Приднестровья!
Любимая
И светлая Земля!
(Н.В. Иченко)
Я живу в прекрасном крае --Приднестровье. Само название уже говорит о жемчужине нашего края - реке Днестр. В лучах теплого южного солнца величавый Тирас несет свои воды. Его высокие берега одеты в зелёные леса. Трудолюбивые люди разбили множество фруктовых садов. А главной гордостью стали виноградные плантации. Далеко за пределами государства известны вина из чудесного сока.
Каждое время года неповторимо красиво в моем краю. Лето радует зеленым ковром трав и разноцветной россыпью цветов. Осень раскрашивает всеми цветами радуги листья лесов, садов, и парков. Прогулка за опятами или маслятами дает заряд бодрости и полные легкие кислорода. Зима - осыпает искрящимся инеем ветви деревьев и причудливой формы кусты. Рисует ажурные узоры на окнах. Сковывает льдом реку и сердито трещит морозом. И вот, наконец, девочка-весна уже осторожно заглядывает раскосыми зелеными глазами сквозь узорчато-искристую зимнюю мантию. То зазвенит она веселым смехом капели, то кинет россыпь подснежников на лесную полянку.
Этому краю посвящено очень много стихов, потому что нельзя не любить это благодатное место. Клубящийся над водой туман, дает ощущение жизни над облаками. Кусочек рая - так называют местные жители эту землю. Закончу я свой рассказ еще одной цитатой из стихотворения нашего земляка- рыбничанина – Николая Васильевича Иченко:
Во мне живёт, цветёт и зреет
Мой добрый край, мой славный край!
Дід Маноцівник був дуже мудрий, і казали, що він навіть розуміє мову звірів та птахів і часто в лісі розмовляє з ними.
Старий дресирувальник навіть влаштовував для них щонеділі циркові вистави, де в основному виступали дресировані звірі, які жили тут же, в лісі, і яких дід Маноцівник за короткий час навчив усіх циркових премудростей.
"В Країні Сонячних Зайчиків" Нестайко Всеволод
За горами, за лісами, за широкими морями, проти неба на землі
жив дідусь в однім селі.
"Горбоконик" Єршов Петро
Дівчина спиняється між двома деревами і дивиться на зайця та білок.
"Дванадцять місяців" Маршак Самуїл
Та собаки зі своїм собачим розумом, невиразним, але швидким, і відданою собачою вдачею цінують своїх хазяїв вище й люблять їх дужче, ніж вони того заслуговують.
Дикунські собаки теж були собаки — він упізнавав у них своїх родичів; але вони чимось різнилися від його власної вельможної породи, були нижчі створіння — так само як тубільці супроти містера Гегіна, Дербі та Боба.
Джек Лондон "Джеррі - Островик"
