Окремі літери, навіть слова стерлися, ледве виднілись. А все ж їх ще можна було вчитати. Кепські були цьогорічні зимові канікули, бо хіба ж то діло, як землю снігом лише притрусило. Ким лише за життя не буваємо ми, аби впевнитись в тому, земному і кращому. Од тебе їм, земле, хай сили прибуде, з джерел своїх дай їм напитись води . Того ж дня він звелів закидати шахту камінням, зрівняти з землею, щоб і сліду не було. Нехай сніги кругом, та в серце маєм віє у стороні моїй – і серце розцвіта. Оце для Санька – найгірше, материні сльози в сто разів болючіші від тих її стусанів.
Объяснение:
