(Випишіть прикметники. Виконайте їх морфологічний розбір)

Глеястий берег переходив у зелений, засланий споришевими килимами, моріжок*. Тут, на спориші, і викачувалися купальники, гріючи ребра проти чарівного сонечка. Далі за моріжком стояла могутня стіна сторічних берестків. Ніяке дерево не шумить так журливо, як старі берести. На вербах листя м’яке, ніжне, навіть лагідне. І шум вербовий ніжний і лагідний. Жерстяне дубове листя у вітровій викрешує іскри, в його шумі гнів, завзяття, наступальний порив. І дуби не шумлять — гудуть. А берести, старі меланхоліки, беруть серце в полон, сповнюють солодкими болями, заносять бознакуди, аж плаче те серце — і не знати від чого: від туги, від щастя чи поривань

Не буду вирішувати за тебе.

Подумай:

Корінь- незмінна частина слова. Знайди спільнокореневі до слів, і познач незмінну частину.

Закінчення- це змінна частина слова,яка змінюється разом із формою слова(за відмінками),і що йде після його основі в кінці. Позмінюй слова за відмінками, і познач змінну частину вкінці.

Суфікс-частина слова, яка стоїть між коренем і закінченням. Тут усе просто: відмічаєш частину слова, яка стоїть між коренем і закінченням.

Префікс-частина мови, яка стоїть перед коренем. Тут все ще простіше: відмічаєш частину слова "качєрьошкой", яка стоїть перед коренем.

Числівник – то не іменник, за яким одразу щось бачимо… То також не прикметник, який допомагає виразніше уявити собі те, про що йде мова. Числівник, скільки разів не повторюємо його, залишиться числівником: один, два, три… Числівник – то мізкування, то мовчанка. Скажімо про те, що одиниця – це початок усього, що їй, причині, належить щось невизначене – двійка, що від них походять числа, від цих – крапки, від крапок лінії, далі – плоскі фігури; потім фігури об’ємні; відтак – тіла, що у своїй основі мають вогонь, воду, землю і повітря, врешті – наділений душею, розумний, кулеподібний світ, у центрі якого – Земля. Очевидно, не даремно серед основних частин мови числівник був виокремлений і описаний останнім.