Це одне речення.Поставити розділові знаки, прономерувати речення, створити схему.
Сірий припорошений весняною пилюкою степ збігає на південь і стигне там голубим маревом суворою лінією стоять на ньому сторожові могили насипані може татарвою а може волелюбним козацтвом що шаблею та мушкетом боронило оці степи від ворожих навалів весною могили оборюють і ціле літо зеленіють вони густою зеленючою травою росте на них подорожник біленькі невісточки гіркий спориш розкішний з гіркуватим чадним смородом полин колючий з могутнім стовбуром і мохнатою червоною квіткою будяк скромні лагідні незабудки нерозлучні брат і сестра і весняними вечорами коли відсиріє від степової вологи земля голублять душу і серце людини свіжі і ніжні степові запахи і тихо шепочуть трави облиті сяйвом місяця що мов чорна діжа викочується із-за мовчазних могил і фарбує степ в густо-малиновий темноватий колір .

ПРИКЛАД:Найчастіше уточнювальними бувають обставини місця, часу, а іноді — й обставини дії, означення, присудок, підмет, додаток.1. [звідки?] Згори, [а звідки саме?] з міста, текли до води запахи вечірніх лип. (Ю. Яновський.)2. [коли?] Рано, [а коли саме?] за холоду, з росою добре жати. (І. Франко.)3. Данилко [як?] радо, [а як саме?] з підскоком, біг до сусідів. (Петро Панч.)4. Над оболонню висять низько [які?] білі, [а які саме білі?] аж прозорі, хмари. (І. Нечуй-Левицький.)5. Під синім склепінням високого неба розкинувся [який?] широкий, [а який саме широкий?] аж до самого обрію, степ. (Ю. Бедзик.)Іноді виділення тих чи інших членів речення як уточнювальних залежить від того, який зміст вкладає автор у своє висловлювання. Відповідно до цього й вимовляються вони з різною інтонацією.1. [де?] Там, [а де саме?] далеко, [а де саме далеко?] на Вкраїні, сяє сонечко ясне. (П. Грабовський.) — [де?] Там далеко під горами смужкою блищить Дніпро. (І. Нечуй-Левицький.)2. [де?] У нас, [а де саме?] на Волині, найбільші й, мабуть, наймальовничіші озера. — Мені здається, що пейзажі [де?] в нас на Україні якоїсь приголомшливої краси й величі.

Відповідь:

Без розуміння учнями ролі особи в історії та зумовленості її діяльності

належністю до певної соціальної, національної чи іншої групи повноцінне

вивчення історії неможливе. Історія засвоюється учнями ефективніше через

призму особистості конкретної людини. Зображення життя та діяльності

історичної постаті, її впливу на окремі події або на історичний процес у

цілому сприймається та запам’ятовується школярам з більшою готовністю,

ніж оперування історичними фактами, позбавленими яскравих осіб.

Вивчення історичних постатей не тільки сприяє пізнанню історії, а і

впливає на формування особистості учня. Плідність і якість цього впливу

залежить від педагога. Вирішити цю проблему йому до знання

оптимальних форм та методів навчання, застосування яких сприятиме

формуванню специфічного уміння – характеризувати та оцінювати

історичних осіб. Під час цієї роботи можуть застосовуватись такі форми

навчання: урок, семінар, екскурсія (в шкільний, краєзнавчий, художній

музей, картинну галерею), огляд науково-документального, художнього

фільму та їх обговорення; курс за вибором та факультатив, консультація,

конференція, самоосвітня робота. Проте провідною формою навчання

Пояснення: