Діеслово змінюється за часами, числами, відмінками?

Дружба — це найцінніший скарб» — говорить народна мудрість. і це насправді так. я вірю в справжню дружбу. друг — це той, хто тебе розуміє, з ким ти ділишся таємницями і впевнений у тому, що твої секрети не стануть надбанням наступного ж дня. з другом можна весело проводити час, відвідуючи дискотеку, слухаючи музику. друг , дасть пораду.як добре було в дитинстві гратися з друзями в піску, ліпити пасочки, будувати гаражі, замки. і тоді всі тобі друзі, бо , діляться совочком чи покатати машинку, проїхатись на велосипеді. але в якийсь момент раптом помічаєш, що машинка у вані найдосконаліша, а у роми машинка ще з пультом керування, вдало розвертається, у каті лялька найдорожча. саме тут і робиться той перший крок у виборі друга; всі хочуть товаришувати з тим, у кого найкращі іграшки. і вже в дитинстві ти чуєш від батьків настанови; «не грайся з олею, бо вона…» це так батьки піклуються про наше майбутнє, вирішити проблему вибору друга. у школі знову ж таки друг той, хто дає списати, хто є з підготовкою до контрольної з хімії, де не спишеш.кажуть, що справжній друг пізнається у біді, у випробуваннях. та не хочеться вірити, що лише лихо спроможне відкрити справжнє обличчя друга. невже власне серце не підкаже, що саме він — та людина, єдина у цілому світі, здатна без зайвих слів тебе зрозуміти, підтримати, захистити від негараздів.як же вибрати того єдиного і тільки твого? думаю, що відповідь криється у простій істині: перш за все треба бути самим собою, щирим, відвертим у стосунках з людьми. тільки тоді ти можеш розраховувати на те, що увагу людини зі схожим характером, звичками, уподобаннями. їй буде цікаво з тобою, а тобі — з нею.друг може пожертвувати чимось заради друга. з героїв п’єси івана котляревського «наталка полтавка» можна брати приклад. микола віддав усі зароблені гроші петру, щоб той одружився і був щасливий з наталкою. ці персонажі вчать нас дружби, вірності, взаємності, вміння, переборювати труднощі.я впевнена, що дружба існує, а вірні друзі є, бо сама маю подругу. у нас багато спільного: погляди, звички, прагнення. ми весь вільний час проводимо разом. я ціную в подрузі щирість, доброту, відкритість. дружба — це взаєморозуміння і взаємоповага.

використовуються для вiдобра- ження

синтаксичноï структури украïнськоï мови на письмi.

Роздiловi знаки вживаються для позначення такого розчленування

писемноï мови, яке не може бути передане нi морфологiчними

засобами, нi порядком розташування слiв у реченнi. В украïнськiй

пунктуацiï вживаються такi роздiловi знаки: крапка ., знак питання

?, знак оклику I, три крапки…, кома,, крапка з комою ;, двокрапка

:, тире -, дужки (),[ ], лапки , Роздiловi знаки або вiддiляють частини

тексту один вiд одного, або видiляють якiсь вiдрiзки всерединi частин.

За цими функцiями вони подiляються на вiддiляючi i видiляючi. Вiддiляючi

роздiловi зна

ки служать для вiддiлення частин у складному реченнi та однорiдних

членiв речення (., ?,! ;). Цi знаки одиничнi. Видiляючi роздiловi знаки

служать для видiлення вiдокремлених членiв речення, вставних i

вставлених компонентiв, звертань, прямоï мови ((), , -). Кома

вживається для передачi паузи рiзного ступеня довжини, ставиться

при перелiку синтаксично рiвноправних частин тексту: членiв речення,

частин речення, окремих речень: Я зросла в краях гучних, лiсистих, i не

дивно, що в моïх пiснях часто чути шелестiння листя, щебет птиць в

густих чагарниках…» (В. Ткаченко). Двокрапка — це

роздiловий знак, який попереджає про наступне розвязання чогось: А

час iшов: то скапував з рибальського весла, то поскрипував у крилах

вiтряка, то вiдлiтав у далечiнь пташиним граєм» (М.

Стельмах). Тире-знак дуже вагомий за значенням. Вiн насамперед

означає рiзнi пропуски, передає значення умови, часу,

порiвняння, наслiдку, рiзку змiну подiй, динамiку мовлення, рiзкiсть

тощо: Зустрiнеш друзiв — щиро говори, зустрiнеш матiр —

припади к порогу»(А. Малишко). Знак питання i знак оклику фiксують

кiнець речення, а також передають питальну й окличну iнтонацiю його:

Киïв! Невже вiн так близько?» Дужки вживаються для видiлення

рiзних вставок, якi вносять якесь доповнення, авторськi пояснення у

змiст речення, вказують на джерело висловлювання: Не спалося, — а

нiч як море (хоч дiялось не восени) (Т. Шевченко). Лапки. Ними

видiляються цитати, чуже мовлення чи окремi чужi слова, що вводяться у

речення: Шевченко писав якось, що Брюллов жодноï лiнiï не

дозволив провести собi без моделi» (Г. Тютюнник