школа – це основа основ. вона, як ніхто і ніщо інше, перетворює людину в особистість. саме там ми починаємо розкриватися, робити першу гідну заявку про себе світові.
школа – це перший крок до самостійного життя. адже багато що відбувається вперше: і перший урок, і перша перемога, і першої серйозної поразки, і перше кохання.
у школу ми приходимо боязкими, сором’язливими і невмілими. з рук в руки нас батьки першій вчительці. а скільки було переживань, але нам пощастило з першою вчителькою – доброї, мудрої. вона стала нам другою мамою. вчителька навчила нас не тільки читати і писати, а й дружити, зрозуміти, що батьківщина починається «з картинки в твоєму букварі».
адже школа – це не тільки загальноосвітній центр, це школа життя. ми вчимося тут важливого: бути чесними, чуйними, цілеспрямованими, вміти жити в колективі. у школі ми будуємо своє «я» по цеглинці, важко, повільно, обережно. нам у цьому наші вчителі. мені дуже пощастило – вони не тільки вчителі, а й друзі. друзі, які дадуть мудру пораду, підставлять плече і вкажуть правильний шлях заблукав. їх увагу до нас, терпіння викликає захоплення, а душу переповнюють слова подяки. шкільні вчителі вчать нас долати себе, свою лінь, неорганізованість, не зупинятися на досягнутому і йти вперед.
у школі ми проводимо більшу частину часу. ми зростаємося з нею. ми живемо її життям, а вона нашої. вдома ми розмовляємо в основному про школу. батьки, в якійсь мірі, нас починають по-доброму «ревнувати» до вчителів. союз будинку і школи завжди дуже необхідний, так як саме в комплексі, при оптимальному взаємодії цих двох найважливіших соціальних інститутів і досягається максимальний ефект. цьому приділяється велика увага.
важливість школи в тому, що вона багато в чому визначає долю людини. школа дає крила і вчить літати, а нам треба правильно вибрати як летіти і вибрати правильний курс.
пройдуть роки. ми обов’язково будемо згадувати свою школу, вчителів, однокласників, ми будемо розповідати про неї своїм дітям. ці спогади будуть світлими, адже «шкільні роки – чудові».
Мені дуже сподобався твір Володимира Рутківського «Джури козака Швайки» . Під час прочитання твору, я уявляв себе на місці головних героїв - Санька та Грицика. Прочитавши твір, я зрозумів, що дружба - спражній скарб. Варто цінувати тих людей, які є поряд з тобою. Також завжди слід залишатися патріотом. Саме цей твір пробудив у мені патріотичні почуття. Тепер я знаю, що варто бути вірним рідній землі, славити її та любити. Також не слід пробачати зраду. Українці - славний та сильний народ, який здавна прагне волі. Тож ми, молоде покоління, повинні справдити надії наших предків на щасливе майбутнє.
надеюсь
