У яких реченнях порушено норми використання прийменників перед однорідними членами речення?
А. Групи сприяння кандидатам у народні депутати організовано на підприємствах, в установах, при будинкоуправліннях.
Б. Животворний процес переоцінки міждержавних стосунків виявляється і в переосмисленні минулих подій, і в новому їх висвітленні, і у вивченні численних білих плям україхської історії.
В. У процесі згоряння палива на теплових електростанціях, у металургійних печах, хімічних підприємствах утворюються гази з великою кількістю пилу й диму.

Школа!Тобі вже сто років - це не малий вік ,але по-справжньому ти ще дуже молода ,бо молоді душею твої вчителі і віком твої учні. Школа є важливішою ,ніж всі інші навчальні заклади  ,бо лише тут ми вчимося дружити і жити в суспільстві . Наша п’ята(подставишь номер своей школы) школа не така , як інші. Завжди й в усьому вона перша, славиться своїми вчителями та учнями. А найголовнішою перевагою нашої школи є директор. « Золота людина » - отак просто його можна описати. Дійсно, з того часу, як Володимир Вікторович(имя и отчество твоего директора) став директором, школа не тільки не втратила свого авторитету, а й здобула багато нового. Побудова нової бібліотеки та їдальні була працею з нелегких, але все витримали дужі плечі(имя твоего директора). Лише загляньте в наші кабінети! Ви одразу ж зрозумієте, який господар їх облаштував. Авжеж, щоб перелічити всі заслуги нашого директора не достатньо одного твору, але я хочу, щоб ви знали, що ми щиро дякуємо за все, що ви зробили для нас і нашої школи.Школа - наш рідний дім, сюди ми ходимо з дня у день і рахуємо дні до чергових канікул. А вже на канікулах вже дочекатися не можемо Першого вересня, щоб побачити своїх друзів, однокласників і люблячих вчителів. Дійсно, з часом школа набридає, але коли вона відсутня – ти сумуєш за нею, як ні за чим іншим. Люба школа, вітаю тебе із сторіччям і бажаю тобі всього ліпшого, бо ти не лише спеціалізована школа №(твой онмер школы), а й школа нашого життя.

Біля нашого села стоїть ліс. Великий, старий. А у лісі на галявині є криниця. Але чомусь люди боялися з тієї криниці воду брати. Вважили, що отруйна в ній вода. Знали б вони, скількох людей врятувала та криниця від смерті. Так й у цьому році сталося. Приїхали до нас родичі з міста. Захотіли вони до лісу піти, погуляти. Годину немає їх, дві. Почали ми за них хвилюватися. Лише ввечері прийшли вони додому. І розповіли нам, що з ними сталося. Занадто далеко зайшли вони в ліс. Так і заблукали. Звали на поміч, але ніхто не чув їх, тому й не відкликався. А день був жаркий. Так і сонячний удар отримати не довго. Пройшли вони ще далі. Раптом бачуть, на галявині криничка. Підійшли, набрали води, напилися. А вода в тій криниці - справжнє диво. Солодка, прохолодна. Так і врятувала лісова криничка наших родичів від спраги.