Народ існує, поки існує мова
Кожна країна має свої географічні кордони, прапор, грошову одиницю, гімн. Ні у кого не виникає сумнівів, що гімн має виконуватися державною мовою, мовою, якою спілкується населення тієї чи іншої країни. Кожна держава відокремлюється від іншої не тільки територією, але й мовою. Мова – це здобуття народу, в ній зберігається культурна спадщина пращурів, традиції та звичаї, побут, сучасне та минуле. Мова формується на протязі багатьох років, як і суспільство, вона розвивається, змінюється під впливом науково-технічного прогресу, політичних та економічних процесів. Мова це найголовніше і найбагатше джерело національної духовності. Через мову наступним поколінням передаються духовні цінності і досвід.
У кожної країни своя мова, і поки існує мова, існує і народ.
Автобіографія
Я Цімлянський Руслан Віталійович, народився 14 травня 1963 р. в селі Лиса Гора, Вінницької області.У 1970 році пішов в перший клас Лисогорської СШ. З 1970 по 1980 рр. навчався у школі, а з 1981 р. вступив до Ілінецького будівельного технікуму. У 1983 р. був покликан в ряди збройних сил України, для проходження служби в армії. Після демобілізації з лав армії у 1985 р. продовжив навчання у технікумі, який закінчив у 1987 р.
З 1987 по 1990 рр. працював прорабом. З 1990 втратив роботу у зв’язку зі скороченням штатів. На данний момент я безробітній.
У 1991 р. одружився на Костяенковій Олені Сергіївні. У 1993 р. народився син - Геннадій.
Мій батько Цімлянський Віталій Аркадійович, 1941 року народження, пенсіонер, проживаючий в Вінницькій області селі Лисій Горі.
Моя мати – Цімлянська Настя Петрівна, 1947 р.н., продавець, проживає з адресою - село Лиа Гора.
До судової відповідальності ні я, ні мої родичі не притягувалися.
Підпис Дата
