ответ: Только она на русском
Жили в волшебном лесу части речи. Частей речи было много, казалось, что больше уже и не надо. Но вдруг, откуда ни возьмись, с неба свалилось причастие, только оно ещё не знало, что оно причастие. Шло причастие и вдруг наступило в лужу. Посмотрело на свое и отражение и воскликнуло: "Я на прилагательное похоже! Пойду жить к ним". Пришло причастие к прилагательным и стало просить, чтобы его приняли. "Я тоже волнистой линией подчеркиваюсь и за признаки отвечаю", - сказала часть речи, но ее никто не услышал. Подошло главное прилагательное и говорит: "Нет у нас места, иди-ка лучше к глаголам!" Но и у глаголов места не нашлось.
Каждая часть речи хотела себе больше запятых. В это время в волшебной долине их стало совсем мало. Тогда увидели существительные и глаголы, что у причастия обороты есть, которые драгоценными запятыми были наполнены. Стали существительные и глаголы на свою сторону причастие переманивать, начали драться и кричать, к кому оно пойдет. Тогда причастие сказало: "Я само по себе буду, и нечего больше ссориться". Так появилась новая часть речи.
Объяснение:
Відповідь:
В моєму житті є багато друзів . Але вірних в наш час нажаль дуже мало . У моєму житті є така людина (Ім'я цієї людини ) .
На мою думку , якби не було такої людини , люди , були б більш замкнені в собі , не мали б змоги комусь розказати свої секрети , довіритись , звичайно окрім батьків.
Я щаслива , що є така у мене людина. Це та , з якою я можу бути такою яка я є , ми можемо сміятись , веселитись , ділитись секретами , які ніхто ніколи не дізнається . Коли якась небезпека , (ім'я) , стає мені як захисник , і я відчуваю велику безпеку . Ми ніколи не заздримо одна одній , адже ми радіємо одна за одну .
На мою думку, якби не було таких людей , то наше життя було б таким закритим , не зовсім цікавим . Я дуже ціную таких людей , адже вірної і справедливої людини , не може бути кращої !
Пояснення:
