Наближається південь, червневий південь, повитій спеки (і, й) світла. Світло
хвилями дається (з, із) неба, сповняє повітря, несито пожира тіні на землі,
заганя їх під дерева, кущі, (в, у) гущину. Нащо (в, у)же бувають таємничі
холодки, а (і, й) туди хоч тоненькою цівкою протиснеться воно (і, й) сміється,
раде, що знайшло (і, Й) там свого ворога темряву. Тільки (в,у) ту альтанку, що
під старезним волоським горіхом (в, у) садку, не пуска його дикий виноград,
звившись тісно (і, Й) щільно (в, у) одну зелену стіну. (В, У)же що не робить
світло: (і, й) зайчиком штшас біля альтанки, пробившись крізь листя горіха, (і,
й) золотою стіною гтада на землю» (і, й) мигтить, (і, й) переливається,
намагаючись ся, -сь) ближче до темното закутка. Стало на порозі
альтанки, зазирає туди, а (в, у)війти не може (Михайло Коцюбинський)ребят плз