Мій улюблений міфологічний герой.
Мені дуже подобається міфологія давної Греції та Давнього Риму. Світ безстрашних героїв та жахливих чудовиськ не може оставити байдужим. Герої стародавньої міфології вчать нас бути хоробрими, допомагати слабким та вірити в чудо. Майже всі персонажі міфології викликають в мене почуття захоплення, особливо Геракл та його дванадцять подвигів, боротьба Персея зі страшними чудовиськами, пригоди молодого Персея.
Але серед великої кількості розумних та сильних міфологічних персонажів, більш за всіх мені подобається добрий та справедливий титан Прометей. Його подвиг полягав у тому, що він викрав вогонь у богів Олімпа, щоб поділитися їм з людьми. За його до люди стали незалежними від богів. Герой навчив людей писати та рахувати. Показав населенню деякі ремесла, навчив добувати та робити різні предмети із металу. Раніше не мали змоги виходити в море, а тепер Прометей Показав їм, що можна будувати судна.
Люди навчилися робити ліки та боротися зі хворобами. Коли люди навчилися все робити самі, вони перестали поважати та молитися богам Олімпу. За цей найголовніший бог Олімпу Зевс і захотів покарати доброго титана. За щиру до людям Прометея прикували до скелі. Вдень сонце нещадно палило його тіло, вночі поливав холодний дощ. Але на цьому муки героя не закінчувалися, щодня величезний орел усаджувався на груди Прометею і клював його печінку. Наївшись досита, орел відлітав. Вночі рани титана загоювалися, але на ранок страждання поновлювалися.
Щоб стати вільним Прометею потрібно було відкрити тайне пророцтво для Зевса, але титан не хотів цього робити. Але через деякий час Прометей все ж вирішив до Зевсу і відкрив тайну. Після цього бог і титан помирилися. Геракл, син Зевса, убив орла, який мучив титана, розбив кайдани Прометея, і звільнив його. Скінчилися його муки.
Розповідь про титана Прометея мене захоплює тим, що вчить нас бути мужніми та добрими до тих, хто слабіше. Прометей пожертвував собою, щоб люди змогли жити краще, він проявив себе як сильний та справедливий герой.
я вважаю, що як освіта, так і мудрість завжди були й будуть невід’ємними складовими становлення особистості. на мою думку, гармонійний розвиток та успішне життя людини можливі тільки за умови опанування наук — досвіду минулих поколінь. але ці знання стають дієвими тільки в поєднанні з власним досвідом людини, що надає їй можливість якнайповніше розкрити власний потенціал. по-перше, тільки по-справжньому мудра людина може зрозуміти навколишній світ і жити в злагоді з власним сумлінням. яскравим прикладом людини, що відчуває потребу в цьому, є головний герой роману валер’яна підмогильного «місто» степан радченко. завдяки наполегливій праці та самоосвіті юнак здобув ґрунтовні знання, але майже не мав життєвого досвіду й уявлень про світ поза межами рідного села. недарма на початку роману з уст степана лунають лише «комуністичні гасла» замість власних думок, яких він поки що не має. вступ до університету не зробив парубка щасливим: він залишається самотнім, бо не розуміє ні друзів, ні коханих жінок. тож осягнення себе у світі, досвід власного становлення як людини і як письменника для нього непростий, але неминучий етап. по-друге, освічена людина може принести користь суспільству, якщо матиме, крім знань, далекоглядність і мудрість. такою постаттю в історії був петро і. імператор країни, що потонула в невігластві, він був змушений опанувати досягнення західноєвропейських наук і ремесел, щоб застосувати здобуті знання в будівництві своєї держави. саме завдяки освіченості й природній мудрості правителя він поставив російську імперію поряд із наймогутнішими країнами того часу. отже, поєднання мудрості й освіченості дає змогу людині сформувати таке світосприйняття, яке дозволяє їй жити в гармонії з навколишнім світом і досягати небачених вершин, реалізувати себе як особистість і водночас суспільству та батьківщині.
