Якою постає людина 21 століття? Освіченою, інтелігентною, вільною? Які значення мають ці слова? Освічена людина- це людина з певною сумою знань і здатністю їх осмислювати, аналізувати, робити висновки. Інтелігентна людина, яка ще має до цього моральні та духовні якості.А яка ж вільна людина? Вільна людина керує своїм життям, чинить на свій власний розсуд і сама перед собою несе відповідальність за свої вчинки, і не чекає, коли приймуть рішення за неї.
Чи може людина, позбавлена здорового глузду, людина, яка не знає ціну власних мовливостей бути вільною? Я вважаю, що ні.Чим більше людина знає, тим вільніша вона в одній чи іншій думці, тим вільніша вона в свої планах на майбутнє. І з вислівом Вергілія:» Чим освіченіша людина, тим вона вільніша», - я повністю згодна.
У п’єсі «Ярослав Мудрий» Іван Кочерга будує всі події навколо образу князя Ярослава і його боротьби з різними перешкодами. Ярослав постає людиною мудрою, освіченою, на плечах якої лежить доля розвитку Київської Русі.Мудрість Ярослава- в прагенні до знань, до культури, до освіти народу. Ярослав створює перші закони «Руської правди», будує храм на честь Божої Матері.Сильним духом і волею, князь зміг прийняти гідне рішення для свого народу, тим самим довевши свою незалежну і вільну особистість.
Долю освічених жінок змальовує Ольга Кобилянська. В повісті «Людина», де головною героїнею виступає дівчина Олена, ми можемо побачити приклад освіченості та незламності духу. Олена багато читає, полюбляє музику, тонко відчуває природу.
«В мені живе любов до свободи і непохитна рішучість не дати накому себе поневолити, ніколи не схилити своєї голови, коли проти цього протестує моя совість», -каже Олена.
Дівчину відмовляли і казали, що головне в жіночому житті сидіти з родиною і « не висовуватись». Але Олена не така. Вона має свій вибір, якого дотримується до кінця.
Її волю і розум - не можна роз’єднати. Прототипом героїні твору, на що вказують щоденники Кобилянської, була сама авторка твору, яка прагнула до світла, сонця, повнокровного життя. Її ідеал-жінка освічена, інтелігентна, дівчина з високими духовними запитами. Такою вона створила Олену.
Давайте повернемося до сучасного життя. За Конституцією України усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. А чи спрацьовує цей закон у нашому повсякденному житті?Звичайно, вільна людина-це опора для держави, але чи може людина, яка не знає своїх прав та обов’язків бути вільною? Освічені люди і тим вільні, що вони знають, чого вони гідні, які їхні права, як вони можуть себе захистити та інших. Без освіченої націїї немає державного розвитку. І наша освіта формулює цивілізовану, демократичну молодь. Тому в наших руках - майбутнє України. І ми повинні зробити все, щоб нація була освіченою, бо це великий фундамент для розвитку як і духовних цінностей людини, так і розвитку всієї країни.
як то так
ответ:
одесский национальный академический театр оперы и — первый театр в одессе по времени постройки, значению и известности.первое здание было открыто в 1810 и сгорело в 1873 году. современное здание построено в 1887 году архитекторами фельнером и гельмером в стиле нового венского барокко. интерьер зрительного зала стилизован под архитектуру позднего французского рококо. уникальная акустика подковообразного зала позволяет доносить даже шёпот со сцены в любой уголок зала. полная реставрация здания театра была завершена в 2007 году.
в театре дирижировали п. и. чайковский, н. а. римский-корсаков, с. в. рахманинов, пели фёдор шаляпин, саломея крушельницкая, леонид собинов, танцевали анна павлова и айседора дункан. александр пушкин упоминает одесский театр в романе «евгений онегин». журнал «forbes» включил одесский театр в список самых необыкновенных достопримечательностей восточной европы.
театральная одесса ведёт свою практически с момента основания города. театр оперы и по праву можно назвать старейшиной среди целого ряда его культурных учреждений. одесса получила право строить театр в 1804 году (став третьим городом с театром в российской империи), а в 1809 году он был уже возведён. автором этого проекта был французский архитектор тома де томон, автор ряда зданий в петербурге.
10 февраля 1810 года состоялось торжественное открытие. первым представлением были одноактная опера фрелиха «новое семейство» и водевиль «утешенная вдова» труппы п. фортунатова.
здание располагалось несколько выше современного театра, ближе к скверу пале-рояль, и воспринималось как памятник молодому городу. архитектура здания была выдержана в классическом стиле, с портиком коринфского ордера и фронтоном, обращённым к зданию тогдашнего клуба (ныне музей морского флота украины). театр вмещал 800 зрителей, по примеру старых итальянских театров 17 лож располагались на трёх ярусах, в партере было всего 44 кресла. ещё 700 зрителей наблюдали за постановками, стоя в партере.
для исправления недостатков здания театра производились неоднократные перестройки: в 1820—1822, 1831—1833, 1836, 1857 и 1872 годах.
после освобождения одессы от -фашистских захватчиков в 1944 году оперный театр продолжил свою работу. с 1944 по 1964 годы художественное руководство в театре осуществлял главный дирижёр, народный артист усср н. д. покровский. театра были в. вронский и д. алидорт (1944—1954), с. а. павлов и з. а. васильева (1954—1958), н. трегубов (1958—1970). в послевоенное время были поставлены как классические, так и новые спектакли: «севастопольцы» м. коваля, ставили оперы к. данькевича «богдан хмельницкий» и «назар стодоля» (режиссёр я. а. милешко, художник п. а. злочевский, дирижёр н. д. покровский); опера ю. мейтуса «дочь ветра» (постановщик я. а. вощак), «июльское воскресенье» в. рубина (постановщик б. е. грузин), опера- в. губаренко «вий» и «семён котко» с. прокофьева (постановщик г. проваторов), «ромео и джульетта» ( м. лавровский, дирижёр г. проваторов); «золушка» ( о. виноградов, художник в. левенталь), «вальсы» и «подпоручик киже» (постановка о. тарасовой и а. лапаури, дирижёр г. проваторова, художник б. мессерера). с 1958 по 1960 год в театре служила известная , народная артистка светлана адырхаева. в начале 70-х годов коллектив театра возглавил и. чернышев.
в 1970-е — 1980-е годы главный дирижёр театра б. и. афанасьев поставил «хованщину» м. мусоргского, «богему» джакомо пуччини, монооперу в. губаренко «письма любви» и «алеко» с. рахманинова.
осенью 2007 года завершилась продолжительная реставрация, в ходе которой был укреплён (при 1800 свай), выполнена комплексная модернизация технических систем театра (установлены самые современные системы кондиционирования, сигнализации и энергообеспечения, внутренней мобильной связи, охраны, видеонаблюдения), была произведена полная реставрация фасада и внутренних помещений (на оформление театра пошло примерно 7,5 кг сусального золота), установлен новый занавес. также была реконструирована и благоустроена театральная площадь, восстановлены зелёные насаждения. после реставрации театр был торжественно открыт 22 сентября 2007 года.
