Додайте до словосполучення "п'ять зошитiв" два дiэслова так щоб утворилися два поширенi слосполучення, в одну з яких числiвник був би вжитий в орудному вiдмiнку, а в другому-у мiсцевому.​

Часто ми чуємо розмови про те, що в кожної культурної людини має розвиватися обов'язково й культура мови. Зрозуміло, що ці речі взаємопов'язані, бо важко уявити освічену людину, яка на примітивному рівні володіє рідною мовою. То що ж таке культура мови? Насамперед — це вільне володіння нормами літературної мови, залежно від ситуації — уміння використовувати мовні засоби, коли виникає потреба. Високий рівень мовної культури, на мою думку, визначається не стільки засвоєнням правил чи норм, стільки оволодінням усіма мовними багатствами, а це, в першу чергу, передбачає уважне й поважне ставлення до мови. До речі, ставлення до будь-якої мови, яку ти хочеш вивчити. До таких багатств належать і лексичний запас слів, і знання фразеології, і афористичність висловлювань, і вміння будувати фрази, вести діалог, чітко формулювати свою думку тощо. Недопустимими речами є іронізування чи навіть насмішка над мовою, а це почасти трапляється нині, коли люди, напевно, не до кінця розуміють, що власне передбачає культура мови. Це також означає, що слід опанувати з до мови той етикет, який здавна шанується в народі, без цього важко уявити повноцінне спілкування. 

Скласти діалог між бабусею і онуком, які мріють посадити навколо свого будинку сад, пропоную так:
- Бабуню, а давай біля нашого дома насаджаємо квітів та дерев.
- Та я б залюбки, онучку, проте мені вже важко поратись на городі.
- Так я до тобі, бабусю!
- Добре, онуку. А яких квітів ти хочеш?
- Мабуть, чорнобриців, петуній та ромашок.
- Яскрава в нас буде клумба. А дерев яких?
- Вишень та яблук. Хочу справжній сад!
- Домовились, онучку, завтра відправимось за саджанцями та насінням.
- То ж до завтра!
- До завтра!