Зимою ліс вражає тишею, та життя в ньому не завмирає.
Пожвавлюють його щебетухи пташки, хоча їхні голоси не такі щедрі, як навесні. Серед тонкого попискування синичок чути посвисти
червоногрудих красенів снігурів. Яскраво-червоні грудки відтінюють
синювато-сірі спинки і гарненькі шапочки на голівках. Горобці, наші
добрі знайомі, в літній період харчуються комахами-шкідниками, а
взимку ласують насінням бур'янів, збирають ягоди. Узимку в наших
лісах з'являються і гості з півночі: щури-смеречнюки, чечітки, іноді зграйки чижів і щиглів. Зовсім не бояться морозів шишкарі. Якщо на ялинках та соснах багатий урожай шишок, вони споруджують гнізда і виводять пташенят у найхолоднішому місяці - січні. Зрідка чути неголосний стук дятла - лісового лікаря. Він уважно обстежує дерева, видобуває з них шкідників: жучків, черв'ячків, личинки гусені. Прикрашають снігові володіння своїм ніжним посвистом і невеликі гарненькі омелюхи. За яскраве забарвлення дали їм ще одну назву - красавки.
Объяснение:
Попереду, за річкою, танули ліси, що тяглися звідси і вгору, понад Ворсклою, і вниз, до Дніпра. - Г
Зав’юнився під ногами розсипчастий пісок берега.
Річки, схованої в берегах, ще не видно було, але вона вже відчувалася по свіжості й прохолоді, якою потягло від неї. - А
Ліс, наблизившись, перетворився із синього на зелений. - Б
Його соковиті хащі по той бік річки, прокидаючись, повнилися пташиним тисячоголосим гомоном, особливо солов’їними трелями. - В
Зелений світ, умитий росами, лящав, висвистував, видзвонював, лунко переливався щедрою розмаїтістю акордів, ладів і тонів.
Птаство, радіючи весні, творило музику краси дивовижної: солов’ї аж заходились, зозулі кували, торкаючи дзьобиками чарівні клавіші неба.
