Займенник — самостійна частина мови, що вживається замість імені іменника, прикметника, числівника, прислівники або його характеристики і вказує на них, Це такі слова як він, ти, я, вони У російській мові займенники поділяються на особові, зворотні, присвійні, питальні, відносні, вказівні, означальні, негативні, взаємні і невизначені. Особисті займенники лицоЕд. ч. Мн. ч. 1 л. ями 2 л. тиви 3 л. він, вона, оноони Особові займенники вказують на особу, про яку йде мова. Займенники 1-го і 2-го особи позначають учасників мови (я, ти, ми, ви) . Займенники 3-ї особи вказують на особу або особи, які не беруть участі в мові (він, вона, воно, вони) . Змінюються по особах, числах і (в третій особі однини) пологах, а також відмінюються за відмінками. [ред.] Зворотний займенник Передає значення спрямованості дії на суб'єкт дії (Я бачу себе в дзеркалі) . Відмінюється за відмінками: себе (рд. , вн. відмінки) , собі (дт. , тощо) , собою, собою (тв.) . Форма називного відмінка відсутня. За особами, числами та родами не змінюється. [ред.] Присвійні займенники Присвійні займенники вказують на належність того чи іншого об'єкта (предмета, властивості і т. д. ) або більше об'єктів того чи іншого суб'єкта або групи суб'єктів. лицоЕд. ч. суб'єкта і объектаЕд. ч. суб'єкта і мн. ч. объектовМн. ч. суб'єктів і од. ч. объектаМн. ч. суб'єктів і об'єктів 1 л. мій, моя, моемоинашнаши 2 л. твій, твоя, твоє, Ваш, Ваша, Вашетвои, Вашивашваши 3 л. його, ееего, ееихих особа в множ. ч. свій, своя, своесвоисвойсвои Змінюються по особах, числах та пологах, а також відмінюються за відмінками, узгоджуючи з означуваним іменником. Займенники 3 особи (його, її, їх) не схиляються. [ред.] Питальні займенники Питальні займенники вживаються у питальних пропозиціях. В цю групу (як і пов'язані з нею групи відносних, негативних і невизначених займенників) входять самі різнорідні з граматичної точки зору слова. Здатність змінюватися за числами і родами, а також схилятися за відмінками повністю відповідає властивостям тих слів, які вони замінюють: хто що відмінюються за відмінками який який чий которыйсклоняются за відмінками, змінюються за родами і числами, узгоджуючи з означуваним іменником [ред.] Відносні займенники Використовуються для приєднання підрядного речення до головного. [ред.] Вказівні займенники столькосклоняется за відмінками, узгоджуючи з означуваним іменником цей той такий такий сейсклоняются за відмінками, змінюються за родами і числами, узгоджуючи з означуваним іменником [ред.] Означальні займенники весь всякий сам самий кожен будь інший инойсклоняются за відмінками, змінюються за родами і числами, узгоджуючи з означуваним іменником. [ред.] Негативні займенники ніхто ніщо нікого нічого нисколькосклоняются за відмінками ніякої ничейсклоняются за відмінками, змінюються за родами і числами, узгоджуючи з означуваним іменником Зауваження. У заперечних займенниках не завжди є ненаголошеним, а не стоїть під наголосом. [ред.] Невизначені займенники хтось щось якийсь некоторыйизменяются за родами, числами, відмінками. кілька невизначені займенники з приставкою дещо або суфіксами -то, -небудь, -нибудьпишутся через дефіс: дехто, кому-небудь, що-небудь і т. п. Зауваження. Невизначені займенники містять ударну частку не, з якою пишуться разом. х відношення до інших предметів, явищ і т. д.
Мова народу – найкраще з квітучого його духовного життя, що ніколи -не в’яне й вічно знову розпускається. Ще В. Сухомлинський писав, що рідна мова – то неоціненне духовне багатство, в якому народ живе, передає з покоління в покоління свою мудрість і сла ву, ;< культуру і традиції. Бо в рідному слові народ усвідомлює себе як творчу силу. Слово рідної мови – могутній – засіб передачі історичного, культурного, морального, естетичного,_ побутового досвіду народу. Рідне слово – то невичерпне, животворне і невмируще джерело, з якого дитина черпає уявлення про навколишній світ, про свою родину, про своє село чи місто, про весь свій край. Віками український народ творив це багатство, відкладаючи до скарбниці рідної мови найдорогоцінніші перлини думки, почуття, фантазії. В мові одухотворюється весь народ і вся його Батьківщина. В ній втілюється небо вітчизни, її повітря, клімат, поля, гори й долини, ліси й ріки, бурі і грози.Глибинах мови відбивається й уся історія духовного життя народу. Мова є найважливішим, наибагатшим і найміцнішим зв’язком, що з’єднує покоління минуле з сучасним в одне велике історично живе ціле.Культура мови кожної людини є оновою духовності як окремої людини, так і всього суспільства в цілому. Духовно зростати і збагачувати свої пізнання свого народу і всього світу ми можемо лише знаючи мову. Духовно багата людина сучасності прагне знати і досконало володіти не лише своєю мовою, а й мовою інших народів. Людина втрачає повагу до себе, до співвітчизників, до результатів загальнолюдської діяльності, якщо посилює інтерес до культури, науки, якщо не підтримуватиме свою мовну культуру, словниковий запас слів.Отже, мова – це духовна скарбниця всього народу і кожного з нас, як частки духовності всього народу. Ознака етнічної єдності народу Як прислів’я чудове.
0,0(0 оценок)
Полный доступ
Позволит учиться лучше и быстрее. Неограниченный доступ к базе и ответам от экспертов и ai-bota
Оформи подписку
