Сделайте плз (ьчьчьчьчьчбчбв.чбчбв.чшвлалаовш)​

1) Гвардія - - спочатку стража, загін охоронців або добірне військо. З'явилася в XII в. в Італії, в XV в. у Франції, потім в Англії, Швеції, Росії, Пруссії. У Росії лейб-гвардія створена Петром I в 90-х гг. XVII в. з «потішних» у складі Преображенського і Семенівського полків. Призначення гвардії було закріплено в забутому після смерті Петра I Указу 1714 «Про невиробництво в офіцери дворян, що не служили в гвардії солдатами». В «Табелі про ранги» XVIII в. було передбачено, що офіцери гвардії мають перевагу перед армійськими офіцерами в два чину. З 1884 р це перевага була скорочена до одного чину. Офіцери гвардії при перекладі в армію зберігали свої гвардійські чини, гвардійську лінію виробництва і оклад платні. Цим пояснюються і зустрічаються в XVIII в. звання типу «Полковник армії і лейб-гвардії капітан». В 1837 і 1838 рр. Микола I видав укази, в яких скасував подвійне найменування. На початку XX в. Г. складалася з 13 піхотних, 4 стрілецьких і 14 кінних полків. У 1918 р скасована. В радянський час гвардійськими стали називати частини, кораблі, з'єднання і об'єднання збройних сил, які відзначилися в боях Великої Вітчизняної війни, і частини реактивної артилерії.2)Слово «гітара» походить від злиття двох слів: санскритського слова «сангити», що означає «музика» і древнеперсидского «тар», що означає «струна». За іншою версією, слово «гітара» походить від санскритського слова «Кутур», що означає «чотириструнний» (СР сетар - трехструнних). У міру поширення гітари з Середньої Азії через Грецію в західну Європу слово «гітара» зазнавало змін: «кифара (κιθάρα)» в стародавній Греції, латинське «cithara», «guitarra» в Іспанії, «chitarra» в Італії, «guitare» під Франції, «guitar» в Англії і нарешті, «гітара» в Росії. Вперше назва «гітара» з'явилося в європейській середньовічній літературі в XIII столітті.3)Русское слово пельмені є запозиченням з мови комі пельнянь «хлібне вухо»: пель «вухо» + нянь «хліб» [1] [2]. Слово пельмені (також пельняни і ін.) Потрапило спочатку в вятськие, уральські і в цілому в севернорусские говірки, і вже звідти перейшло в літературну російську мову.4)Епоха - - зупинка - проміжок часу в розвитку природи, суспільства, науки і т. Д., Що має будь-яких характерні особливості. Історична Е. - період всесвітньої історії, головний зміст, напрям розвитку та особливості якого визначаються панівним типом суспільних відносин класів і соціальних груп. Е. можуть збігатися з суспільно-економічною формацією (Е. феодалізму), охоплювати її окремі періоди (Е. первоначапьного накоппенія капіталу), перехідні періоди. Визначення об'єктивного змісту Е. - основа її конкретного аналізу.5)ювелір - ЮВЕЛ'ІР, ювеліра, · муж. (· Голланд. Juwelier). 1. Майстер, що виготовляє ювелірні вироби. 2. Торговець ювелірними виробами.6)Яхта - - вітрильне, вітрильно-моторне або моторне судно для водного спорту і прогулянок. Спортивні вітрильні Я. розрізняють по конструкції корпусу, площі вітрил, наявності кіля або шверта. Морські Я. роблять з постійними баластними кілями.

Хтось скаже, що українська мова — немодна, несучасна. Але насправді причину цього сумного явища слід шукати глибше — в минулому нашої країни. Історія розвитку української мови мала такий само надзвичайно складний, самобутній шлях, як і історія країни в цілому. Наша рідна земля кілька разів опинялася під владою інших держав. Звісно, народ був змушений пристосовуватися до звичок цих країн — інакше можна було втратити життя. Нашим предкам доводилося розмовляти чужою мовою, бо рідна була заборонена. За радянських часів українська мова теж була у занепаді: у школах навчали російською, з екранів телевізорів і на радіостанціях можна було дуже рідко почути українську мову. Тож мимоволі почали спілкуватися "мовою усіх радянських народів".
Та українці насправді ніколи не забували рідної мови. Українська творчість — музика, література — продовжували існувати. На жаль, злісна цензура часто не пропускала витвори українського мистецтва до широких мас, і лише тепер нам стали доступні скарби наших предків. Нам, українцям, справді є чим пишатися, адже наша мова, і в першу чергу мова літературна — унікальна. Незважаючи на всі гоніння та несприятливі історичні умови, вона продовжувала розвиватися, постійно відстоюючи своє право на існування. І тепер саме завдяки рідній мові ми маємо змогу знайомитись із загальнонаціональними цінностями, передавати їх наступним поколінням, збагачувати свій внутрішній світ, розвивати інтелект і кругозір. Ми маємо можливість вільно знайомитись із творами поетів і письменників, які ціною своєї свободи, інколи навіть життя відстоювали право на творчість.