1) Три віки ходять пісні Марусі Чурай по нашій землі, три віки любові вже подаровано людям, попереду ж вічність; велика любов і велика творчість - невмирущі.
2) Сміються, плачуть солов'ї і б'ють піснями в груди; цілуй, цілуй, цілуй її - знов молодість не буде!
3) Повечорів мій день, туман поле ясне укриває, я дивлюсь, хвилюючись, навколо - мені треба поспішати. Гості пливуть на вербових човнах, хвиля хвилю з-за Десни доганяє, часті думи з далекого теплого краю везуть мені...
4) Не посадив жодного дерева за своє життя - плати за чисте повітря.
5) Тільки тобою білий святиться світ, тільки тобою повняться брості віт, запарувала духом твоїм рілля, тільки тобою тішиться немовля.
Від тихого лісу віяло тривогою.Ще досі біле небо враз стало чорним, роздався гуркіт грому. Я піднявся на невеликий пагорб краще роздивитися дорогу. Мій навігатор крутив стрілкою у різні боки неначе кажучи:"Хлопче, чого стоїш? Ноги в руки і біжи куди очі бачать!". Тоді я й схаменувся. Дременув кудись в ліс. Малесенькиі краплі дощу сікли мені обличчя , але я не зупинявся. Спинились мої ноги , як тільки побачив сухеньку малу хатину біля озера. Спалах , гуркіт жахливого грому , іще спалах... Не знаю, що відбулося , але зранку я прокинувся у хатині , біля мене сиділа із чашкою в руках старенька бабуся...
