Єссе з української мови з усіма відмінками

Рідна мова рідна мова, це просте словосполучення, яке таїть у собі глибокий зміст. мова для людини це засіб для спілкування, взаємодії з оточуючими. це інструмент завдяки якому людина може формулювати свої думки, виражати їх. саме завдяки мові ми можемо самовиражатися у спілкуванні. без неї не можливо створення книжок, запис отриманих знань то що. рідна мова для людини посідає особливе місце у житті.ще немовлям вона чує перші слова на ній, як губка вбирає у себе все нові і нові слова протягом свого розвитку, аж поки сама не каже перше слово. за першим йде  друге, за ним третє. потім починаються короткі речення. стаючи більш великими, діти вже не можуть помислити себе без рідної мови. частіше за все ця мова залишається з людиною назавжди. за все життя вона збагачує свій словниковий запас. постійно, користуючись нею. хоча буває й так, що людина вчить одну чи декілька інших мов. переїздить до іншої країни і живе там. постійно користуючись не рідною, а іноземною. але навіть в таких випадках в серці у людини залишається рідна мова. вона може розмовляти на іншій, але часом все одно думки її проходять на рідній. що ж таке рідна мова? мова, батьків та дідів? так але не завжди. мова країни де ти живеш? аналогічно. рідна мова, це та мова з якою ти виріс, до якої звик,яку, любиш і поважаєш. вона може бути одна рідною чи їх може бути декілька. адже якщо з дитинства ти знаєш дві три чи більше мов. якщо звик вільно на них спілкуватися, якщо тобі зручно і приємно розмовляти на них. вони усі стають рідними. саме тому на мою думку рідна мова це та що живе у твоїй душі. та чиїм носієм ти є та на якій зручно розмовляти, писати читати. та від звуків якої серце наповнюється радістю. при тому, кожна мова по своєму гарна, для когось кожна мова рідна, і необхідно це поважати. любов до своєї мови, на мій погляд, це як любов до рідного краю, домівки та батьків.

Хотинська фортеця - прекрасний зразок середньовічного оборонного зодчества України, один з найбільш значних пам'ятників архітектури Буковини. Побудована в XIII в. за наказом князя Данила Галицького на місці ранньослов'янських укріплень. Замок (цитадель) складається з чотирьох оборонних веж, палацу коменданта, офіцерських казарм, церкви з фрагментами розпису XVI в. Довгий час Хотинська фортеця була форпостом Галицько-Волинського князівства, важливим оборонним пунктом Придністров'я. У XVI в. її зміцнює молдавський король Стефан III. У 1621 р. під Хотином об'єднані польсько-українські загони під командуванням гетьмана Я. Ходкевича розбили 150-тисячну турецьку армію, яка вважалася непереможною. Вирішальну роль у Хотинській битві зіграло 40-тисячне козацьке військо гетьмана П. Сагайдачного. Однак Хотин залишився під владою турків, які у XVIII ст. за до французьких інженерів звели поряд з замком Нову фортецю з земляними ровами, бастіонами і чотирма воротами. Усередині міг розміститися 20-тисячний гарнізон.

Після приєднання Бессарабії до Російської імперії в XIX в. фортеця була відновлена, замкова мечеть перетворена в гарнізонну церкву Олександра Невського, а мечеть на території Нової фортеці стала церквою Св. Миколая. Після Кримської війни Хотинська фортеця як військовий об'єкт втратила значення, однак непогано збереглася. Її значні стіни служили декораціями в таких відомих кінофільмах, як "Захар Беркут", "Балада про доблесного лицаря Айвенго", "Дартаньян і три мушкетери", "Стріли Робін Гуда", "Тарас Бульба". До 1000-річчя Хотинської фортеці проведена реставрація. У корпусі казарм відкрита музейна експозиція. На території працює кафе і сувенірна крамниця.